 |
| Альбіна Діденко |
"КХэллоу всім ажнабійкам нашим українським :-), що в перекладі
з ліванського "іноземка", ох і
прекрасно нас таки величають султани-мусульмани, для них ми Роксоланочки в
паранджаночках, ганчірочка на оченята і гуляй собі сміливенько. Ні в якому
разі(!) не хочу образити іншу країну своїми латентними вираженнями. Книга
справді побудована на жартівливому жанрі, що без сатиричної нотки, тут таки не
обійтися. Але, окрім гумору тут присутня і розгорнута форма ліванського говору,
ось деякі із них (Ліван-Україна):
1) ШАТРА- МОЛОДЧИНКА;
2) УАХІД- СИН КОТРИЙ БЕЗ ПАРИ;
3) ХАЛАС- КРАПКА;
4) АЛЛАХ-БОГ(можливо хто не зна :-));
5) АЙ ЕМ ГРУТ- це коли не знаєш, що відповісти, просто занеси
собі в нотатник і промовляй в будь-якій ситуації. Бува, їдеш в тролейбусі і
якийсь дядько чихане, так і ти у відповідь йому з дуже серйозним обличчям: ай
эммммммм грут. Також можна використовувати і замість матюка.
І культурно, і
гідність врятуєш :-) ;
6)ХАБІБТІ- ласкаве звертання до незнайомої людини. В нас
прийнято: Ей ти, як там тебе... мммммм... ходи туди, і все буцім-то;
7) КІФАК/КІФІК(чол/жін)- ЯК У ВАС СПРАВИ.
8) МЕРСІ-ДЯКУЮ.
Мені подобається ця книга, бо вона багата на іноземні мови,
менталітет цієї країни не має обмежень. Люди, як описує сама авторка - вільні (це
як подивитися і з якого боку) і не мають за собою лантуха накопиченого мотлоху.
Тобто віруючі, а там де віра—немає місцю образи. І звісно, що гумору, тут дійсно
вдосталь :-) я називаю це правильною стрілою в бік черевної порожнини за
допомогою лоскотного сміху. Смійтеся та хутчіш одружуйте на собі ліванців,
хлопці колоритні, свекрухи та мами чоловіків, як манна кашка, що впала з неба.
Амінь. Це не жарт, якщо що."
Альбіна Діденко
