пʼятниця, 16 вересня 2022 р.

«Гусеня»

Цикл замальовок та репортажів  Оксани Кравченко «Моя Полтава – мої роки і спогади» продовжує публікуватися на блозі. Це 215 моя публікація. Сьогодні ми поговоримо про мій проєкт «Казочка» і про виставу «Гусеня».

Це 6-та вистава для дітей у волонтерському проєкті Полтавського  академічного обласного театру ляльок, що представлена у бібліотеці-філії № 5 під час воєнного стану. Як і всі попередні, вона безкоштовна для дітей переселенців та полтавців. За цей час понад 60 дітей та 60 дорослих переглянули вистави із цього проєкту. 

Це сучасна драматургія, хоча написана казочка у далекому 1936 році дитячим драматургом Ніною Гернет. Дитинство Ніни Гернет  пройшло в Одесі на Княжій вулиці, 12 (пізніше про це напише  повість «Діти з Княжої»). Влітку з батьками жила на 13-й станції Большого Фонтана, поблизу моря. У  спортивному товаристві «Сокол» Ніна займалась гімнастикою…

Із 1929року Гернет вела уроки драматургії в Будинку Художнього Виховання Дітей, писала сценки та п`єски, а в 1935 році cпробувала сили в ляльковому театрі.  П`єса «Гусеня», створена в співавторстві із с Т. Гуревич, виявилася вдалою. Гернет зробила лялькову драматургію своєю професією. Починаючи із «Чаклунської лампи  Аладдіна», все твори Гернет ставилися в театрі С. В. Образцова. Понад 30 років дружби з цим колективом дало творам Гернет успіх та довге життя. Образцов та інші режисери визнали п`єси Ніни Гернет класикою лялькової  драматургії.

В 1967 році на фестивалі в Чехословаччині  її  п`єса «Казка про маленького Каплика» отримала 4 премії з семи. В 1971 році їй присудили найвищу нагороду чехословацьких лялькарів — золоту медаль імені  Йозефа Скупи. Так, вперше була нагороджена іноземна авторка  Ніна Гернет.  У 1980 році ХІІI Всесвітній Конгресс УНІМА (Міжнародної спілки діячів лялькового  театру)вибрав Ніну Володимирівну Гернет своїм почесним членом. На сюжети її творів для дітей знімали фільми у ХХ сторіччі, як у Радянському Союзі, так  і закордоном.  1956 р. — «Дівчинка  і  крокодил» (художній фільм), 1963 р. — «Хочу бути відважним» (мультфільм), 1966 р. — «Катя і крокодил» -  у Чехословаччині, 1968 р. — «Казка про місячне сяйво» (мультфільм), 1969 р. — «Веселе чаклунство» (фільм-казка).

Я в дитинстві побачила «Дівчинку та крокодила» по телевізору, але пам’ятаю й досі веселі пригоди міської мешканки-школярки. Виставу «Гусеня» ніколи не бачила, і хоча я жінка із досвідом, мені історія ця сподобалася¸ як і іншим дорослим переселенцям із Харкова і області, Лисичанська, Маріуполя, що завітали до бібліотеки 13 вересня.

 Вона є найулюбленішою не лише полтавських дітлахів, а й дітей усієї України, адже йде на сценах всіх обласних театрів ляльок. У Полтавському театрі вона поставлена в 1989 р. А це вже 33 роки життя  на сцені! Режисер її Вячеслав Сірик, музику створив Василь Якубович. А сценографія Заслуженого художника України Василя Безулі. Нині у ній зайняті три талановиті актори. Ніна Вербенко стала Лисицею, Сергій Мамон - водночас Їжачок і Гусеня. Юлія Науменко, котра сподобалася глядачам у виставі «Золоте курча», де грала Курчатко, тепер зіграла дівчинку Оленку та Зайчика.

Сюжет казочки простий і оригінальний. Дівчинка несе гусенятко Дорофія¸ а воно ж неслухняне, допитливе, суне свій дзьобик скрізь. Постійно потрапляє у якійсь пригоди. Одна із них могла б вартувати йому життя…

Оксана Кравченко, член НСЖУ і МСПУ


 

3 коментарі:

  1. Чудовий проєкт "Казочка". Спасибі всім організаторам і акторам Полтавського театру ляльок, котрі грали фантастично і весело!. Від імені переселенців із Харкова та області.

    ВідповістиВидалити
  2. Спасибі, бібліотекарі. Цей матеріал передрукували 19 вересня у Німеччині. Вітаю автора!"

    ВідповістиВидалити
  3. Сердечно вітаю з передруком статті про виставу "Гусеня" в Чехії. Н. Гернет ще пам`ятають люди, яким довелося жити за радянських часів. Це дуже талановитий драматург. І добре, що полтавські лялькарі мають в репертуарі її виставу.

    ВідповістиВидалити