Самотній сад.
Як смутна сльоза.
Сумний.
Сірий.
Сонце сховалось.
Зоря зірвалась.
І десь пустує місяць.
Боячись нового дня.
І лиш колискова.
Як мамина пісня.
Тихим музичним голоском.
Грає в моєму серці.
А сад стоїть самотній.
Сльозу пустив по світу.
Останній раз...
Альбіна Діденко, читачка бібліотеки
Продовжуємо публікувати матеріали волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
Моя команда закохана в Полтавський академічний симфонічний оркестр. На його концертах, де він щомісяця своїми новими музичними програмами дарує містянам і переселенцям море морально-емоційного задоволення, завжди повна зала.
Любов до свого народу, до своєї землі починається зі знання народних традицій, обрядів, звичаїв, зі знання багатої історії нашого народу. Наша рідна Україна – славна і героїчна земля. Оськільки в героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то такі сторінки історії особливо хвилюють і наповнюють нас гордістю. У минулому українського народу було таке неповторне й легендарне явище, як Запорізька Січ. «Ось вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають горді й дужі орли. Ось звідки розвивається воля і козацтво…»
.jpg)
"Якщо ти приносиш людям щастя, коли-небудь це щастя повернеться і до тебе."
Сильна книга.
Сильний фільм.
Раджу настійно прочитати і подивитися історію "Поки кава не охолоне" від представленого автора Тосікадзу Кавагуті.
Книга і фільм відрізняються!
Але обидва хороші і гідні вашого кругозору.
Не те щоб плакала, але це безперечно гарна історія, до якої я ще захочу повернутися, відновити пам'ять і нагадати собі, як все швидкоплинне, треба цінувати життя і людей у них.
За кілька останніх десятиліть українці почали виявляти неабияку цікавість до національних традицій, народного мистецтва, етнографічного одягу. Народний одяг – одна із важливих галузей матеріально-духовної, художньої культури народу. Історія народного вбрання приховує багато таємниць… «Українки минулого – як часто ми уявляємо їх у модних шатах», - зазначила користувачам бібліотеки-філії № 5 науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею Катерина Штепа і приємно вразила аудиторію національним авторським костюмом.
Продовжуємо публікацію матеріалів із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» нашого читача Оксани Кравченко.
Три роки я добровільно опікуюся переселенцями. У 2022 році було створено дві команди. Я їх образно назвала: «Ходячі» і «Неходячі». Були ще у мене 40 переселенців, яких я забезпечувала житлом , завдяки моїм знайомим і мало знайомим. Це Донецька область, Харківська та Луганська, Суми і Чернігів. Допомагала я й продуктами та ліками, однак в серпні 2022 року, ті, хто надавав таку допомогу, відмовилися це робити. Занадто багато було звертань від моїх переселенців.
Ми всі в житті ласуни, любимо поїсти щось смачненьке, як правило, солодке. Цукерки, тістечка, морозиво дуже смакує кожному. Але ми не завжди задумуємося, що є натуральні солодощі. Це – мед, один із найдавніших і найкорисніших продуктів, який відомий людству.
Коли почалася історія бджільництва - невідомо. Ученими було знайдено бурштин, який налічує 15 мільйонів років.
.jpg)
Концерти артистів Полтавської обласної філармонії завжди є позитивними і душевними. У вересні ми побували на концерті «Звучать пісні багаті іменами», який блискуче показав пісенно-танцювальний ансамбль «Полтава» Полтавської обласної філармонії.
"- Не подобається! - запально
вигукнула вона, вислизаючи з-за столу і важко дихаючи.
Вигукнула була справді, бо, незважаючи ні на що, все-таки подобався їй цей кремезний полковник, вабив і притягував до себе уважно-задумливий погляд тих незабутніх синіх очей.
Очі, погляд яких почав переслідувати її у снах... очі, в глибинах яких таїлася якась незрозуміла сила, і сила та змушувала її серце завмирати і тремтіти, а думки - безпорадно плутатися."
Нова історія від авторки Дарини Гнатко, особисто для мене подарунок - завжди.