четвер, 12 травня 2022 р.

П’ятдесят на п’ятдесят

Продовжуємо у травні  цикл нарисів та кореспонденцій полтавки Оксани Кравченко «Моя Полтава - мої роки і спогади». Це 185 матеріал, опублікований на блозі «Бібліомозаїка».

Фотовернісаж під назвою «У світі фарб»  став унікальним проектом культурного життя Полтавщини. Адже ініціював його голова обласної організації НСФУ Сергій Назаркін , а голова обласної організації НСХУ України Юрій Самойленко підтримав.

середа, 11 травня 2022 р.

Серія книг Бібліотеки Шевченківського комітету. Платон Воронько

Національна премія України імені Тараса Шевченка – державна нагорода України, найвища в державі творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури й мистецтва – заснована 1961 року.

Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури й мистецтва, публіцистики й журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу. 

вівторок, 10 травня 2022 р.

Вишуканий світ вишиваних картин директора ліцею

Продовжуємо цикл нарисів Оксани Кравченко «Моя Полтава – мої роки і спогади», читачки нашої бібліотеки і активного дописувача блогу.

Саме такий світ на своїх витончених роботах показав полтавцям Володимир Кулаженко, директор Білецьківського ліцею Кам`янопотоцької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, на першій персональній виставці у Полтаві. До цього у нього були не раз  виставки у Кременчуці. Його батько та мати працювали все життя операторами нафтопереробки. Він і дружина Маргарита Олександрівна - педагоги. Пані Маргарита - вчителька англійської мови, його муза.

пʼятниця, 6 травня 2022 р.

Зелений куточок Полтави

Важко не погодитися з тим, що все прекрасне на Землі від природи. Охороняти її – значить охороняти свою Батьківщину, планету й усе живе на ній. Людина завжди відчувала, що там, де багато дерев і є чиста вода, можна почуватися захищеними й здоровими.

четвер, 5 травня 2022 р.

«Висока і струнка, з довжелезною чорною косою, а на плечі сидить ворон»

Знана майстриня декоративно-ужиткового мистецтва Любов Панченко, котра займалася декоруванням одягу в українському національному стилі, як і її багатостраждальне місто Буча потрапила під окупацію рашиської нечисті. Немолода і хвора, прикута до ліжка жінка, фактично цілий місяць голодувала та зазнавала інших поневірянь. Це й підкосило її здоров’я. «Любов Панченко не зламали в КДБ, але художниця дуже постраждала під час нової російської навали», - написав очільник Бучі Анатолій Федорук. Коли Бучу визволили, друзі та небайдужі волонтери одразу ж доправили художницю до лікарні, утім було вже занадто пізно.