Бібліотека – це не лише про книжки, а й про допомогу отримати доступ до корисних послуг, оволодіти цифровими навичками, можливість покращити своє життя. Пан Андрій опановує новенький гаджет.
На мою долоню тихо сіло
Сонечко, наче брошка.
І запитало майже боязко:
«Ти мене, людино, не вб’єш?»
Тонкими лапками ледь ворушивши,
Завмерла... Їй затишно, я вірю.
Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера та нашого активного читача Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». У наш такий непростий час одним із напрямків моєї програми є музикотерапія. У рамках проєкту "Творчість - дар Божий" побувала моя команда під назвою «Радість» нещодавно на концерті симфонічного оркестру Полтавського фахового коледжу мистецтв ім. М. Лисенка, якому нині 123 роки.
.jpg)
Полтавщина – край багатий на таланти, який подарував Україні та світові чимало видатних особистостей. Однією із таких яскравих зірок, чиє ім’я стало символом духовності є Ніна Уварова – хореографиня та фольклористка, етнографка та педагогиня. Вона більшу частину свого життя присвятила танцювальному мистецтву та культурному розвитку своєї Батьківщини та стала справжньою берегинею полтавського танцю, наполегливо та турботливо зберігала вокально-танцювальні композиції, що народилися на основі місцевих звичаїв.
Сьогодні на зупинці незнайомий чоловік подарував мені квіти — букет із конвалій та жасмину.
— Це мені? — перепитала я, здивована.
Він посміхнувся, кивнув і запитав:
— Як тебе звати?
— Альбіна.
— У перекладі з латині — біла, чиста діва. Просто будь щаслива, Альбіна.