Нещодавно члени моєї команди подивилися фільм, що тривав протягом двох годин, побудований за романом Лорен Вайсберг. «Диявол носить Прада 2»— американська комедійна драма 2006 року режисера Девіда Френкеля та продюсера Венді Файнермана. Сценарій написав Алін Брош Маккенна, заснований на однойменному романі Лорен Вайсбергер 2003 року.
Мовчазні, горді й прекрасні,
Усі земні докори марні —
з безмовності виріс їхній сад.
Немов свічки липневого полудня,
граціозно стоять на пагорбі.
І туман, пам’ятаючи про їхню велич,
дарує ласку втомленій землі.
Немає образи в ошатних бутонах,
немає злоби в живій палітрі.
Де інші тікали назад,
мальви у вічність дивляться над травою.
Альбіна Діденко, читачка бібліотеки
Окрім нього в сім’ї було ще вісім дітей. Читати хлопчик почав у віці півтора року, його мати згадувала : « Я майже не випускала з рук книгу, доки носила цю дитину. Так і повинно було статися». Батько його також був великим книголюбом, а бабуся бідкалася, що діти увесь час ходять голодними , бо обідній стіл засипаний книгами і для тарілки немає місця! «Бідний Джон, - говорила вона про сина, - у нього, крім дітей і книг, нічого немає!». Хлопчик був далеким, але родичем Бенджаміну Франкліну та Даніелю Дефо. Ось у такій родині виховувався майбутній майстер інтелектуального детективу Рекс Тодхантер Стаут.
Робочі моменти нашого Хабу. Бібліотекар Олена допомагає пані Ганні завантажити фото зі смартфону на комп’ютер. Результатами задоволені!
28 липня в Україні відзначається День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
Сьогодні в нашій бібліотеці впродовж дня відбувався показ документального фільму "СВІДЧЕННЯ ВЦІЛІЛИХ: РЕКОНСТРУКЦІЯ ПОДІЙ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ МАСОВОГО ВБИВСТВА В ОЛЕНІВЦІ".
Цей біль – у серці назавжди. Пам’ятаємо!
Жив-був хлопчик, який носив слуховий апарат у кишені, але ніколи не шукав людей. Люди хитали головами й називали його нерозумним глухонімим. Вони не знали, що його справжнім вчителем була Тиша. Вона навчила його бачити світ глибше й читати чужі думки по губах. Але людські губи говорили лише про погоду, гроші та війну. А він чекав, коли хоча б хтось скаже: «Я тебе бачу. Не чую — бачу твоє серце». У його світ не можна було увійти силою — туди треба було попроситися пошепки.
.jpg)
Нещодавно члени моєї команди «Радість» побували у приміщенні Полтавського обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського на концерті студентів Луганського Національного університету.
