Інтуїтивне малювання для переселенців

Продовжуємо  публікувати матеріали із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» Оксани Кравченко.

Інтуїтивне малювання – це процес візуального самовираження, який дозволяє створити образ, керуючись виключно почуттями, емоціями та підсвідомістю, без попереднього планування чи дотримання правил. Це спосіб звільнити себе від внутрішньої цензури, емоційних блоків та стресу, що вельми актуально у воєнний час, зосередившись на творчому потоці та процесі, а не на результаті.

"Щасливий той, хто вважає себе щасливим" Генрі Філдінг

Джонатан Свіфт згадував, що сміявся всього два рази в житті, і один з них — на прем’єрі п’єси   "Трагедія трагедій, або Життя і смерть Великого Хлопчика мов пальчик".  Схвальна оцінка великого вже тоді Свіфта була найкращою нагородою для його учня - Генрі Філдінга  англійського драматурга і письменника XVIII ст. Свою популярність він здобув завдяки сатиричним творам  і  життєвому гумору. Але як згадувала його родичка леді Мері Уортлі Монтегю, «ніхто не вмів так радіти життю, як він; ніхто не мав для цього так мало підстав», бо  життя його було сповнене випробувань, втрат, нужденності,  хвороб. 

Ось таку зиму ми побачили сьогодні...

 

Знищені храми Полтави

Зараз вулиці обласного центру прикрашає багато церковних споруд. 

Але багато архітектурних пам’яток були зруйновані.

Тож,  давайте зануримося у полтавську минувшину – храми, які бачили наші предки і про які можемо дізнатися і ми.

Перша дерев’яна церква на честь Воскресіння Господнього була споруджена у ІІ половині XVII століття. Відомо, що вона знаходилася у межах Полтавської фортеці на базарній площі. Споруда була триверха, тридільна.

Рідна, мальовнича, неповторна…

Наша книгозбірня постійно влаштовує виставки художніх робіт дітей.

Зараз у стінах бібліотеки розгорнута виставка юних художників шкільного віку «Малюю Полтаву, в якій хочу жити». Конкурс організований КО «Інститутом розвиту міста» Полтавської міської ради.

Зв’язок, перевірений часом: читаємо, навчаємось, спілкуємось!

 

Мені сподобалась книга Ірен Роздобудько Одного разу…

Як назвала її сама автор неправильна книга. Тут ми знайдемо невеликі розповіді про себе. Ірен розповідає історії з свого життя з такою добротою, людяністю і мабуть з маленькою ностальгією бо таке переживала не лише вона, а і кожен з нас. Читаючи книгу , ніби розмовляєш з автором. В книзі є особисте, є розповіді про друзів і рідних, є казка і сімейні легенди, є розповіді про подорожі, а взагалом про життя. Є  поради і попередження: «Бібліотека з Китаю», «Самотність у мережах», «Не тягнись за сірником!». Я рекомендую прочитати книгу – в ній кожен знайде, щось для себе, а головне вона легка і відволікає вас від сьогодення.

Олена Шеремет

Покращуємо цифрові навички!

Для підвищиння рівня власної онлайн-безпеки бібліотекарі разом з користувачами переглянути освітній серіал «ДезінFAKEція».  Це спільний проєкт Міністерства цифрової трансформації України та Центру протидії дезінформації, доступний на платформі Дія. Освіта. Ми навчилися розпізнавати фейки, як працюють інформаційні бульбашки, маніпуляції, інструменти пропаганди, розуміти механізми інформаційної війни, як діяти в її умовах. І головне - не піддаватися емоціям (страху, гніву).

 Це  корисно, цікаво та повчально! 

 Приємний момент – отримання сертифікатів. Вітайте!!!

 

Досягай поставлених цілей!

Вальс – це подорож мелодією

Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу  «Моя Полтава - мої роки і спогади».

Люблю музику Штраусів із дитинства. Ще навчаючись у школі, передивилася у обласному театрі  всі оперети Йоганна Штрауса, мала у своїй фонотеці, яка налічувала 3 з половиною тисячі платівок, 4 великі грампластинки його творів. У всьому світі на Новорічні свята проходять вечори музики родини композиторів Штраусів.