Якщо вірно кохаєш

Любов моя не спить.

Поруч тебе немає,

А серце так болить

Воно ж тебе кохає.

Приспів:

Навіщо ж ті страждання

Ні хвилини покою,

Коли нема кохання

ти уже не зі мною.

Щастя тебе так кличе,

Щастя тебе шукає.

Ти - моя таємниця

Як тепер жити, не знаю.

Мов той голуб літаю

І завжди серед ночі

Я молюсь і благаю - 

Так вернуть тебе хочу.

Ще жива та надія

В моїм серці зростає

Хай здійсняться мрії,

Бо воно так жадає.

Треба все пробачати

Може, ти ще не знаєш.

Ой, як важко втрачати,

Якщо вірно кохаєш.

Василь Титар, користувач бібліотеки

Запрошую до обговорення

Изгой ли я? Такой вопрос адресован не тебе. Я задаю сама себе, под гнетом давления социума. Знаешь, что проще? Обвинить окружающих и одеть маску жертвы. Это ты меня вынудил! Это ты во всем виноват! Это из-за тебя, я не чувствую себя свободной! Любимой! Красивой! Желанной! Уникальной, в конце-концов... и моя слеза, жалкая пародия на Пьеро, в моем сером мрачном мире тому подтверждение. Ну же, давай! Пожалей меня, я изгой и не могу помочь себе. Ну же, не молчи! Ну же, не пройди мимо и сделай меня СЧАСТЛИВОЙ!!! Только... надолго ли?! Мы ждем, что нас изменят любимые люди, ждем поддержки, ищем советов у авторитетов, да и понравиться хотим, пародируем других и умираем так и не попробовав истинную свободу... быть САМИМ СОБОЙ. А каково это :-)? Каково это, не нравиться обществу, но нравиться себе? Позерство, че тут скажешь.

Люблю стихи о Боге. Только не святая. Изгой в моем понимании, человек который нечестен с самим собой. Он не в ладу с собой.

Я не могу покоряться людям

Разве можна рабства хотеть?

Целую жизнь мы друг друга судим

Чтоб затем, умереть?!

**************************************

Я разрываю людские сети:

Счастье, уныние и сон

Мы, не рабы,  но мы, Божьи дети

Дети, свободны как и он... 
Это отрывок стихотворения петербургской поэтессы Зинаиды Гиппиус. Она пишет настолько красиво, настолько ты ищешь самого себя в этих текстах. Каждое слово, как пощечина к принятию себя. Люди это прохожие в нашем сценарии. Приходят и уходят. Ты. Только ты сам остаешься наедине с собой со своим дерьмом. Ты либо узник своей клетки, либо кузнец своего счастья.

Считаешь себя аутсайдером? Твое право.

Потому что, каковы мысли в душе его, таков и он;

Притчи Соломона - Глава 23:7

Альбіна Діденко, користувачка бібліотеки

Зимовий настрій

Что за зима! Все грязь да грязь!

Да липкого тумана вязь

Природа не меняет масть

Уж осень нахозяйничалась всласть

Меж временами порвана ли связь?

Наталія Мотузюк, бібліотекарка

Читачі рекомендують

"- Гей жирухо, ану підніми свій круасан і вдавися ним, доки не луснеш...

Знайомі слова! Еге ж, хто як не школа познайомить нас із дивовижними однокласниками, здатними перетворити наше життя в суцільне БОЖЕВІЛЛЯ. Ой... хто зна, той і зрозуміє. Навіть мені давали кликухи:

1)Пончик ( хоча чого пончик, я ж не настільки кругла була...);

2)Пельмень (знову е розумію... пельменями рідко чавкаю)))) вони на смак, як пластмаса із гумовою жвачкою, напівфабрикати певна річ);

Перше кохання

Це сталося навесні 4-го курсу. Ми на перервах виходили подихати свіжим повітрям і спостерігали, як тренується наш однокурсник. Він виконував "сонце" на турніку босоніж у самій майці і спортивних шортах. Рівні натреновані ноги, натягнуті пальці, руки з накачаними біцепсами, світле, густе волосся. Вуста міцно стулені, очі зосереджені, рухи точні, гармонійні. Неможливо відвести погляд.

Я ж ніколи не займалась серйозно фізичними вправами, а більше на сцені - конферансьє. А тому коли запросив на побачення неперевершений спортсмен, я з радістю погодилась і звісно запізнилась, але він дочекався.

Побачення в "Березовому сквері" запам’яталось тим, що він на руках обійшов увесь навколо парк, а в кінці побачення ще й заспівав "Ніч яка місячна", ще й поцілував у щічку. Відразу схаменувся, щоб уникнути ляпасу.

Скромність його мене підкорила остаточно і безповоротно на все життя.

Юність і сонячна весна. Як збуджує почуття вона! Вже дипломна писалась, а дівчина вперше закохалась.

                 Тетяна Пасічна, користувачка бібліотеки

Віншування

З Новим роком я вас вітаю,

Здоров’я та щастя щиро бажаю,

А грошима хай побільше 

Білий щур Вам шурхотить,

Побажання, мрії, плани

У цім році він здійснить!

Ганна Головань, 

користувачка бібліотеки

Новый год, а в нашем доме тихо

Мирно дремлешь на дивне ты,

На экране голубом отплясывают лихо,

В кресле я жую свои мечты.

Что задумать в Новый год, чтоб сбылось?

Я задумаю, чтоб ты меня спросил,

Как живешь? Что чувствуешь? Что снилось?

Чтобы ты всегда со мною был.

Наталія Мотузюк,
бібліотекарка

Мандруючи світами. Зупинка Бібліотека

Відгук від читачки, яка полюбляє різні книжкові сюжети в живому вигляді. В якому значенні? В театральному =)

  8 січня о 14:00 відбулася вистава за мотивами Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц", в новому баченні із талановитими акторками театрально-поетичного факультету "Рубікон", основоположником якого є і Тарас Духовний. Людина, яка дарує надію в віру свого призначення і змінює оточення добрими психологічними казками. Руйнує дурничі стереотипні ярлики серед будь-якого віку. Втілює життєву мить в життєву пригоду сценічного перевтілення. 

8 січня. о 14.00

Запрошуємо на виставу

"Захід сонця"

за мотивами повісті

Антуана де Сент-Екзюпері

"Маленький принц"

(Театрально-поетичний факультет "Рубікон")