середа, 26 серпня 2020 р.

А чи знали ви?

"Книги - кораблі думки, мандрують по хвилях часу й обережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління."
 Ф. Бекон 
Вони пережила довгу історію за яку з ними траплялися різні речі, які стали їхніми цікавинками.
Ми хочемо познайомити з деякими вас.

четвер, 20 серпня 2020 р.

З Днем Державного прапора України!

Щороку 23 серпня, за добу до святкування Дня Незалежності, Україна відзначає День державного прапора. Дата була обрана на згадку про події 1991 року, коли до будівлі Верховної Ради група народних депутатів внесла синьо-жовтий стяг. Саме ж свято є відносно новим і було засноване указом другого президента України Леоніда Кучми "Про День Державного Прапора України" від 23 серпня 2004 року. Встановлене воно з метою виховання поваги громадян до державних символів України.

середа, 19 серпня 2020 р.

Читачі рекомендують

"Із книги "Майже вільна" Дідьє Ван Ковеларт :
- Знаєш, коли я в тебе закохалася? - запитала вона, повертаючи весла мені.
Я не ризикнув відповісти, щоб не видатися в її очах неуважним чи претензійним.
- П'ять хвилин тому. Коли ти після того, як посадив мене у човен, пішов по третій дощовик, яким накрив моє інвалідне крісло. Ця історія мене одночасно і розсмішила. І зворушила. І взагалі я не хочу даремно гаяти часу на теревеньки. Я не знаю які слова сюди треба вставити, але можу поділитися і таким веселим дещо уривочком, будьте готові до веселощів, ця книга мене не розчарувала, так само як і зачарувала її обкладинка. Особливо картонний літак. 

понеділок, 17 серпня 2020 р.

Душа товариства


«Моя Полтава - мої роки і спогади» - цикл замальовок про полтавців читачки нашої бібліотеки Оксани Кравченко.       (продовження)

"Саме так одним словом можна охарактеризувати полтавського живописця, науковця, педагога, фотохудожника та мандрівника Леоніда Колєснікова. Я познайомилася із ним наприкінці 80-х років  у майстерні у китайському дворику, де він працював разом із Миколою Івановичем Смірновим. Із першої хвилини до цього  розумного та красивого  чоловіка виникла симпатія і ось вже понад 30 років ми товаришуємо. А вперше почула його виступ  у Художньому музеї щe в  80-ті роки ХХ століття, тоді він знаходився в особняку біля пам`ятника Петру 1, на лекції, що  проводив Леонід Колєсніков  для Полтавського товариства Реріхівців. Падав невеличкий сніжок. Білий особняк і берізка, а в середині -  білі сходи, колони, стіни… Таке святкове і вишукане. На стінах - реалістичні полотна старих майстрів, яких я більше ніколи не бачила у новому приміщенні. Це був мій перший візит до художнього музею. 


понеділок, 10 серпня 2020 р.

Дивись, спостерігай, запам’ятовуй

«Моя Полтава - мої роки і спогади» - цикл замальовок про полтавців читачки нашої бібліотеки Оксани Кравченко.

«25 липня останній раз відчинилися двері Виставкової зали по вулиці Чапаєва, а нині Героїв Чорнобильців, де 32 роки вирувало життя найдемократичнішої організації художників краю - творчого товариства «Художник», що працювали  при Полтавській обласній організації Українського фонду культури. От про деяких членів товариства я й хочу вам розказати, шановні читачі бібліотеки-філії № 5 МЦБС. Одним з перших художників, із яким я познайомилася у Полтаві був Микола Іванович Смірнов, живописець, фотохудожник,  не лише член ТТ «Художник», а один із його фундаторів. Його майстерня тоді знаходилася у китайському дворику, коли я вперше переступила її поріг. Потім я була в майстерні на території парку «Перемога»,  на вулиці Монастирській… Микола Іванович - добра, світла і щира, чуйна людина, який і в 60 років не втратив дитячого погляду на життя і віру в людей та добро. А ще  - сором’язлива і дуже порядна  людина - мій вірний і надійний друг, наставник у образотворчому мистецтві, один із вчителів життя. Скільки разів я хотіла про нього написати, коли стала журналісткою, а він відмовляв мені… Микола Іванович любив Полтаву, вона стала його натхненням і порятунком. Не можу сьогодні пригадати місця, якого б він не намалював у обласному центрі. Найбільше полюбляв писати Хрестовоздвиженський монастир, пам`ятку архітектури козацького бароко. Малював його у різні пори року, з різних кутів зору на папері і картоні, полотні і бересті. Однаково легко і красиво виходило у цього майстра пензля. Був прекрасним копіювальником творів художників-передвижників, українських живописців-реалістів другої половини ХХ століття. Створював такі копії картин, що митці Полтави не могли відрізнити їх від оригіналів. А портрети жінок у нього виходили особливі, бо він обожнював полтавок. Але мав одну особливість...

четвер, 6 серпня 2020 р.

Читання зі смаком


Читаючи деякі з цих книжок, відчуваєш, наче насправді, жар плити на кухні у мішленівського шеф-кухаря, і апетитний запах щойно звареного шоколаду в маленькій кондитерській. Ти не тільки занурюєшся в сюжет, який, так чи інакше, пов’язаний з кухнею, гастрономією та смаками. Але й вивчаєш різні рецепти, більшість з яких, якщо не лінуватися, можна спробувати приготувати.

середа, 5 серпня 2020 р.

Читачі рекомендують

Коли я читаю історії, то не завжди сприймаю близько до серця. Зазвичай треную пам'ять і мозковитість. Але,  щоб історія припала до душі і залишила після себе думки від прочитаного...  в  моєму описі, що у кожного є вибір читати, або ж відкласти подалі від цікавості. 

понеділок, 3 серпня 2020 р.

Читачі рекомендують


Бібліотекарка запропонувала:"Прочитайте, не пожалкуєте", так і сталося.  Книга "Під зіркою Лукаша" вразила. Богдан Жолдак ( правнук Тобілевича) зібрав  унікальні свідчення та спогади про відомого українського перекладача і мовознавця Миколу Лукаша.
Його живі, яскраві й неповторно українські переклади – це вершина світової поезії. Його тричі висували на здобуття Шевченківської премії, проте щоразу його кандидатура відхилялася.