«Моя Полтава - мої роки і спогади» - цикл замальовок про полтавців читачки нашої бібліотеки Оксани Кравченко. (продовження)
"Саме так одним словом можна охарактеризувати полтавського живописця, науковця, педагога, фотохудожника та мандрівника Леоніда Колєснікова. Я познайомилася із ним наприкінці 80-х років у майстерні у китайському дворику, де він працював разом із Миколою Івановичем Смірновим. Із першої хвилини до цього розумного та красивого чоловіка виникла симпатія і ось вже понад 30 років ми товаришуємо. А вперше почула його виступ у Художньому музеї щe в 80-ті роки ХХ століття, тоді він знаходився в особняку біля пам`ятника Петру 1, на лекції, що проводив Леонід Колєсніков для Полтавського товариства Реріхівців. Падав невеличкий сніжок. Білий особняк і берізка, а в середині - білі сходи, колони, стіни… Таке святкове і вишукане. На стінах - реалістичні полотна старих майстрів, яких я більше ніколи не бачила у новому приміщенні. Це був мій перший візит до художнього музею.
У 80-ті роки минулого століття, разом із перебудовою у людей прокинувся інтерес до таємного, невідомого. У Полтаві дуже цікавилися езотерикою та окультизмом, до того ж це робили люди різного віку, фаху. Тільки-но почала з`являтися література, її передруковували на друкарській машинці під копірку, зачитували до дірок. Мені було простіше, бо у бібліотеці, де працювала бібліографом, в товстих журналах дещо в стислому вигляді друкували, і я перечитала усі ті новинки…
Немає коментарів:
Дописати коментар