понеділок, 3 серпня 2020 р.

Читачі рекомендують


Бібліотекарка запропонувала:"Прочитайте, не пожалкуєте", так і сталося.  Книга "Під зіркою Лукаша" вразила. Богдан Жолдак ( правнук Тобілевича) зібрав  унікальні свідчення та спогади про відомого українського перекладача і мовознавця Миколу Лукаша.
Його живі, яскраві й неповторно українські переклади – це вершина світової поезії. Його тричі висували на здобуття Шевченківської премії, проте щоразу його кандидатура відхилялася.

Микола Лукаш ніколи не був за кордоном – не випускали. А мови вивчав самотужки. Говорити почав пізно, і батьки думали, що він німий. За різними спогадами, провівши з ромським табором від одного місяця до двох років, хлопчик заговорив. Але спочатку не українською, а ромською. До школи потрапив Микола, можна сказати, випадково. У перший клас віддали батьки старшого сина – Івана. Микола пішов разом із братом і сів поруч нього за парту. Ні батьки, ні педколектив, попри всі свої зусилля, так і не спромоглися змусити наполегливого учня зректися своїх намірів У школі ж вивчив ідиш – за надгробками на цвинтарі та газетами вчителя німецької мови – єврея.
Микола Олексійович Лукаш за свого життя виконав близько 3500 перекладів українською, серед яких "Декамерон", "Дон Кіхот", "Фауст"; "Мадам Боварі"; твори Гарсіа Лорки, Роберта Бернса, Фрідріха Шиллера, Генріха Гайне та ін; був упорядником 6 словників, серед яких словник українських фразеологізмів.
Один із найвідоміших перекладів Лукаша – це “Фауст” Ґете. За цей художній твір свого часу бралися навіть Франко і Старицький, проте осилювали щонайбільше одну частину. Ґете писав “Фауста” близько 60 років, що неабияк вплинуло на різностиль твору, а отже, і на складність перекладу.
І Лукашу – поліглоту та інтелектуалу – вдалося впорядкувати та перекласти навіть такі складні місця. 
Лукаша називали українським Дон Кіхотом – за його лист на підтримку Івана Дзюби, якого засудили за дослідження «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Лукаш запропонував Президії Верховної Ради УРСР, що готовий відбути термін ув'язнення замість Дзюби, бо «цілком поділяє його погляди», але має краще здоров'я.
Перекладаючи світових класиків, він популяризував рідну українську мову та розкривав її багатство й мелодійність. Останнього радянська система не пробачила.
Ця книжка Богдана Жолдака про великого характерника і скромника, що за життя став легендою. Однак в основі її правдиві свідчення, переплетені численними невідомими фактами, дослідженнями й світлинами.

Євген Чумак


Немає коментарів:

Дописати коментар