Коли я читаю історії, то не завжди сприймаю близько до серця. Зазвичай треную пам'ять і мозковитість. Але, щоб історія припала до душі і залишила після себе думки від прочитаного... в моєму описі, що у кожного є вибір читати, або ж відкласти подалі від цікавості.
Лист-оповідання це щось цікавеньке. Принаймні для мене, бо мене як людину закохану в безліч книжкових сторінок важко здивувати однаковим рецептом на життєві ситуації. Щось несхоже. Особисте. Біографічне. Із проживаючою історією. Не прихованою від суспільства. Те що викличе резонанс! Саме про неї я і говорю "Любий Габріелю" автора-батька Гальфдана В.Фрайгова до свого молодшого синочка Габі у якого діагноз "Аутизм". І перш ніж описати свої враження... хочу поділитися на цю тему і такими думками:
Навіщо кожен з нас, навіть приховано ставить позначки, що у тієї людини не всі вдома?
Навіщо ми беремо на себе право засуджувати і робити вигляд суддів?
Навіщо ми намагаємося нав'язати свою думку і зробити все, що є в наших силах?
Ось такі три запитання на які не обов'язково відповідати. Краще віддумайте.
Я не хочу сюди вставляти про аутизм. Бо для мене це не вирок. Вирок це поразка. Відмовлення від боротьби. Автор - батько змусив моє тіло покритися мурашиним страхом. Насправді це його справжній порив люблячості до свого сина. Не мета заробити на цьому гроші. Розповісти кожному хто переживає дитячі негаразди. Гріх порівнювати, все ж таки на моїй пам'яті не зустрічала навіть схожих аналогів. Просто показати всьому людству свою Любов до сина.
І саме тут і є відповідь чи існує Бог на світі?
Батько не знав, що відповісти на це запитання свого сина, але тут показана щира дяка і любов до маленького сина. Хіба це не достатньо для такого хвилюючого кожного із нас запитання?
Віра і релігія зовсім різні речі. Але в моменти цінування ми віруємо в Любов. Вона безмежна як і ця дороговартісна увага батька до сина, сина до батька. Тут немає ніяких сумнівів... Любов існує якщо повірити в неї.
Сподіваюся мій відгук залишить у вашій душі велике бажання проявити Любов без очікувань, так само як і батько очікує на диво... що син не залишиться самотнім у своєму куточку світі.
Щиро дякую за вашу увагу до цієї книги:)
Альбіна Діденко, читачка бібліотеки
Немає коментарів:
Дописати коментар