На мою долоню тихо сіло
Сонечко, наче брошка.
І запитало майже боязко:
«Ти мене, людино, не вб’єш?»
Тонкими лапками ледь ворушивши,
Завмерла... Їй затишно, я вірю.
На мою долоню тихо сіло
Сонечко, наче брошка.
І запитало майже боязко:
«Ти мене, людино, не вб’єш?»
Тонкими лапками ледь ворушивши,
Завмерла... Їй затишно, я вірю.