Оповідання на одну літеру

Зимові свята закінчились, а присмак очікування чуда, віри у добро, у світле майбутнє кожен з нас пронесе через увесь наступний рік. 

Вашій увазі твір нашої постійної читачки Ірини Синягівської.

Святвечір

Софія ступала сніжною стежиною, сягаючи столітніми споминами світлого сонця...

Свічка серпанковим сяйвом спантеличено сіяла... Сніжний сад самобутньо світився скляними схилами...

Старий сон Софії став свідком сріблястих сніговиць, свідомість сяк-так сліпуче склеювала серце. Святвечір.

Читачі рекомендують

Ніна Фіалко - досить нове ім’я в сучасній українській літературі. Творчою діяльністю почала займатися після виходу на заслужений відпочинок. Довгою виявилася дорога до читача, бо видавці не наважувалися вкладати гроші в «розкрутку пенсіонерки». Але її  життєві, відверто-правдиві та захоплюючі історії швидко знайшли своїх прихильників і серед наших читачів. Любов Бурлакова вважає, що  Ніна Фіалко  володіє переконливим художнім слово.

Зимова казка

За вікном хурделить зима, на сонці виблискує сніг, а в читальному залі бібліотеки панує розкішне багатоголосся квітів.

Будь-якої пори року людина прагне до спілкування з природою.

Сонячний настрій, відчуття тепла і радості, світла і легкості викликають рожеві квіти Різдвяника.

Тематична полиця з горщиками квітуючих зигокактусів цікавить багатьох читачів.

Гортаючи книги та статті з журналів по кімнатному квітникарству, ніхто не залишається байдужим до квітів-дзвіночків, що розпускаються на кінчиках усіх стебел рослини.

Різдвяник на протязі всієї зими не втрачає чарівності. 

Запрошуємо всіх відвідати нашу бібліотеку та помилуватися квітами.

Традиції та обряди Водохреща

Зима найбагатша на народні свята.

В читальному залі бібліотеки діє цикл виставок "Добрі свята приходять у дім".

В українському зимовому циклі свят завжди особливе місце займали три основні - Різдво, Новий рік (за старим стилем) та Водохреще.

Свято Богоявлення було кульмінаційним моментом новорічно-різдвяної обрядовості.

Цьому і присвячена виставка, яка знайомить користувачів з історією свята, йорданськими народними традиціями та прикметами. 

Виставка зацікавила не тільки дорослих користувачів, а й молодь.

Поетична сторінка від Василя Титара

Зозуля

В зелений садочок

Зозуля літала

І там на калині

Так сумно кувала.

Ой то ж не зозуля

То рідная мати

Маленьку дитину

Хотіла приспати.

Читачі рекомендують

В новому 2019 році продовжуємо добру традицію ділитися з вами відгуками на прочитані книги. Наша активна читачка Любов Бурлакова запрошує познайомитися з твором Світлани Талан "Раздели мою печаль". 

"В народі говорять, що якщо людина талановита, то талановита в усьому. Яку б тему для висвітлення в романі не взяла Світлана Талан, це завжди правдиво, відверто, талановито.

В суспільстві все  частіше піднімаються питання насилля в сім’ї. Його освітлюють і на телебаченні, і на радіо. Цю ж тему в своєму романі розкрила і Світлана Талан.

Хвилюючі моменти, захоплюючий сюжет. Через багато випробувань пройшла головна героїня. Але вона справилася з труднощами, вона премогла.

Читайте, аналізуйте, любіть своїх дітей, рідних, поважайте їх, цінуйте, бережіть. Життя дається тільки один раз, не спізніться".

Мовно-літературний вояж

 "У бібліотеці сумно не буває": - зазначила юна читачка Богдана Стецюк, коли разом зі своїми товаришами та бібліотекарями здійснила мандрівку по книгозбірні, шукала літературні скарби, знаходила відповіді на завдання квесту, вчилася працювати з книгою. Переможцями стали всі учасники гри.

Пісенні струни Василя Титара

Ключ

Вже чути в небі журавлиний ключ було,

Вони до нас весною повертались.

А у долоні вже сріблиться джерело

І журавлі води напитися сідали.

Та лиш один журавлик воду там не пив,

Замість води сльозу гірку ковтає,

В чужім краю він журавлицю загубив

і вже вона сюди не прилітає.

Під осінь десь у небі голубім,

Як журавлі у вирій відлітали,

У неї крила притомилися слабі

І та журавка в море з неба впала.

А як же добре в небі їм удвох було

І журавель себе до болю так карає,

Що не підставив він тоді своє крило

І вже її коханої немає.

Чи може в казці, а може й у житті

Насправді в журавлів отак буває,

Що журавель один одну її

Свою журавку все життя кохає.

І дививсь журавель як водичка текла,

І сльоза його впала в криницю 

В тому році із ним отут воду пила

Його мила, його журавлиця.

Та вожак вже кричав,

В небо ключ підіймав,

Журавля відірвав від печалі

І той ключ в небі тут, тут чогось закружляв

Й полетів, полетів кудись далі.

Літературний подарунок від Влади Дудник

Спогади мого серця

Спогади бувають різні - веселі і сумні, цікаві і не дуже, і навіть зовсім несподівані. Така вже властивість людської пам’яті. Ми рідко коли задумуємося про те, скільки всього можна пригадати. Звичайно ж, для нас набагато приємніші хороші спогади: подорожі, свята, подарунки, неймовірні пригоди, веселі випадки, а ще багато-багато іншого.

Особисто мені дуже подобається згадувати зустрічі з рідними та друзями. Адже це завжди запорука веселого настрою, позитивних емоцій та чудово проведеного часу. А ще у моїй душі є місце для спогадів із раннього дитинства - мамині колискові, казки на ніч, улюблені іграшки і перші досягнення, все те, від чого на серці стає тепло-тепло...