Ключ
Вже чути в небі журавлиний ключ було,
Вони до нас весною повертались.
А у долоні вже сріблиться джерело
І журавлі води напитися сідали.
Та лиш один журавлик воду там не пив,
Замість води сльозу гірку ковтає,
В чужім краю він журавлицю загубив
і вже вона сюди не прилітає.
Під осінь десь у небі голубім,
Як журавлі у вирій відлітали,
У неї крила притомилися слабі
І та журавка в море з неба впала.
А як же добре в небі їм удвох було
І журавель себе до болю так карає,
Що не підставив він тоді своє крило
І вже її коханої немає.
Чи може в казці, а може й у житті
Насправді в журавлів отак буває,
Що журавель один одну її
Свою журавку все життя кохає.
І дививсь журавель як водичка текла,
І сльоза його впала в криницю
В тому році із ним отут воду пила
Його мила, його журавлиця.
Та вожак вже кричав,
В небо ключ підіймав,
Журавля відірвав від печалі
І той ключ в небі тут, тут чогось закружляв
Й полетів, полетів кудись далі.
Немає коментарів:
Дописати коментар