Читачі рекомендують

"Із книги "Майже вільна" Дідьє Ван Ковеларт :

- Знаєш, коли я в тебе закохалася? - запитала вона, повертаючи весла мені.
Я не ризикнув відповісти, щоб не видатися в її очах неуважним чи претензійним.

- П'ять хвилин тому. Коли ти після того, як посадив мене у човен, пішов по третій дощовик, яким накрив моє інвалідне крісло. Ця історія мене одночасно і розсмішила. І зворушила. І взагалі я не хочу даремно гаяти часу на теревеньки. Я не знаю які слова сюди треба вставити, але можу поділитися і таким веселим дещо уривочком, будьте готові до веселощів, ця книга мене не розчарувала, так само як і зачарувала її обкладинка. Особливо картонний літак. 

Сам уривок:

- Але...скажи чесно, Елен, на твою думку, вона нормальна чи...?

-Хто має право ствердно відповісти на таке питання? Ти сам при здоровому глузді, якщо пішов до незнайомих людей, перебравшись у полковника, щоб пообідати замороженими напівфабрикатами?

- А я нормальна, якщо вдаю, що кохаюся з покійником, щоб подарувати п'ять хвилин радості літній жінці, яка сходить з розуму?

- Вона таки сходить з розуму!

Я не можу просто перестати реготати, а про кота вам показати? Тоді це не відгук буде, а цілий портрет улюблених уривків. Сама книга наводить на думки що вільні люди це самообман. Є або майже вільні, або кріпаки свого життя. Це так мило, ви не знаходите? Це всього лише моя думка, не кидайтесь помідорами, бо вам вони на консервацію потрібніші. Сюжет дуже зацікавив мене, життя у французів і справді юмористичне і діагностичне на весь дах:). 

Головний герой працює у музичній компанії Sacem, щоб знайти там дівчину своєї мрії. Але завдяки бабусі із фільму "Дюплекс" пам'ятаєте цю комедію??? Ну не та бабуся, просто для порівняння вам протиставила, і там, і там зі своєю ку-ку... він знаходить дівчину зовсім інакшого стану. В інвалідному візку. Але його це не лякає, звісно йому не щастить із дівчатами, все ж таки себе він не вважає невдахою. Просто він заручник свого першого кохання... тому кріпак в своєму житті. Героїня майже вільна..., але "завдяки" бабусі не може повністю розправити крила через невпинну Любовь до неї. Вони вимушені грати роль перед нею, бо це ж бабуся. Як маленька дитина якій не вистачило і свого дитинства. Божевільня. На що не підеш заради кохання між героями і любов’ю до бабусі. Дякувати бабусі за допомогу, завдяки божевільному плану запропонованому від неї... нарешті обоє звільнилися від кайданів. І щасливі в коханні... не дивлячись на фізичний "недолік".

Бо інвалід не той хто не має кінцівок... а той, хто гидує дивитися в бік інвалідів.

Чудова історія. Бажаю передивитися сам фільм від цього автора."

Merci:)

Альбіна Діденко, читачка бібліотеки