Це сталося навесні 4-го курсу. Ми на перервах виходили подихати свіжим повітрям і спостерігали, як тренується наш однокурсник. Він виконував "сонце" на турніку босоніж у самій майці і спортивних шортах. Рівні натреновані ноги, натягнуті пальці, руки з накачаними біцепсами, світле, густе волосся. Вуста міцно стулені, очі зосереджені, рухи точні, гармонійні. Неможливо відвести погляд.
Я ж ніколи не займалась серйозно фізичними вправами, а більше на сцені - конферансьє. А тому коли запросив на побачення неперевершений спортсмен, я з радістю погодилась і звісно запізнилась, але він дочекався.
Побачення в "Березовому сквері" запам’яталось тим, що він на руках обійшов увесь навколо парк, а в кінці побачення ще й заспівав "Ніч яка місячна", ще й поцілував у щічку. Відразу схаменувся, щоб уникнути ляпасу.
Скромність його мене підкорила остаточно і безповоротно на все життя.
Юність і сонячна весна. Як збуджує почуття вона! Вже дипломна писалась, а дівчина вперше закохалась.
Тетяна Пасічна, користувачка бібліотеки
Немає коментарів:
Дописати коментар