Продовжуємо публікувати матеріали волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
П`ять років тому я прийшла на блог «Бібліомозаїка», завдяки завідуючій бібліотеки-філії № 5 Ірині Бочковій, яка запросила мене. Станом на 30 вересня 2024 року на блозі опубліковано 350 матеріалів. Стільки відгуків було на мої матеріали за ці роки від полтавців, переселенців, передруковували мої публікації і за кордоном. Дуже вдячна за це всім дописувачам і всім бібліотекарям, а особливо Ірині Михайлівні Бочковій, завідуючій цього закладу культури.
Сьогодні розповім Вам, мої читачі, про одну унікальну виставку живопису. 20 вересня побувала моя команда на презентації персональної виставки Заслуженого художника України Миколи Підгорного у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, з нагоди його 80-ти річчя. У неї лаконічна назва «Підгорний». На початку презентації ми почули класичні твори композиторів світу у майстерному виконанні улюбленця полтавців Олега Писаренка, акордеоніста, оранжувальника, керівника одного із творчих центрів обласного центру.
Виставка Миколи Підгорного ретроспективна і новаторська, адже на ній представлено 20 нових робіт, серед яких «Молитва» та «Жіночий портрет». Тут показано у двох залах 162 картини, із яких 95 портретів. Нас вразила кількість творчих робіт, виконаних рукою Майстра, чиє ім`я вже записане на скрижалях історії. Коли заходиш у Велику виставкову залу, то у тебе народжується відчуття, ніби величезний караван йде, таке яскраве і фантастичне дійство розгортається перед очима. А ще це повернення пам`яті про наших предків, чесна розповідь про історію України, де багато болю і горя. Тут і портрет репресованого діда нашого художника Андрія Васильовича. Я ходила великою виставкою залою і згадувала про те, як познайомилася з художником. Спочатку на одній з колективних виставок спілки я побачила його картину про середньовіччя під назвою «Ренесанс» (1995 р). Вона показана на цій ретроспективній виставці. Вона мені дуже сподобалася тоді, а зараз дивилася, немов зустріла подругу через багато років. А саме знайомство із митцем відбуло це влітку майже 30 років тому. Мене познайомив із Миколою Підгорним художник Володимир Бернацький у Художньому салоні. Цієї ж днини побувала в майстерні митця. Відтоді слідкую за його творчістю і пишу про неї в газетах, на сайтах і блогах, у моїх 10 книгах. Він є лауреатом Полтавські обласні премії імені П. Артеменка (1978 р. , імені С. Величка (2003 р. ) та міська премія імені М. Ярошенка (2010 р.). Член НСХУ ( з 1983 р.). Закінчив Дніпропетровське (нині Дніпро, 1965 р. ) та Ворошиловградське (нині Луганськ, 1966 р.).
Юрій Самойленко, голова обласної організації НСХУ, вручив на презентації диплом лауреата премії імені Тетяни Яблонської Миколі Підгорному і медаль. Це висока відзнака, яка вручається видатним творчим особистостям в галузі мистецтва за визначний внесок у розвиток української культури та мистецтва. Ця медаль є символом визнання таланту, творчої самовираженості та професійних досягнень Миколи Васильовича. У багаторічній творчій доробці Миколи Підгорного — жанрові полотна, пейзажі, портрети, натюрморти та історичні картини. У своїх творах він говорить про загальнолюдські цінності. Тут і теми християнської моралі та кохання. Серія творів у жанрі ню, серед яких і автопортрет. До речі, жоден художник Полтавщини не намалював стільки автопортретів за своє життя, як Микола Васильович. Показано ретроспективу 10 автопортретів, починаючи з 1966 року. Виставка демонструє різноплановість уподобань митця та його постійний рух у жанрах і техніках, його трактування подій минулого та сучасного. Микола Васильович написав портрети багатьох історичних постатей України, як Петра Могили, Самійла Величка, Тараса Шевченка, Леоніда Позена, Панаса Мирного та Миколи Гнєдича. Він відтворив портрети найвідоміших українських гетьманів, як Івана Мазепи та Пилипа Орлика, за допомогою старовинних зображень, літературних описів. Створюючи ці портрети зіткнувся з проблемою. Як виявилося, прижиттєвих портретів гетьмана Івана Мазепи майже не зберегли. Тому відтворював його образ за особистими дослідженнями. Це постать одіозна і для України значуща. Він понад 20 років був гетьманом. Нині художники, як правило, замислюються над своїм самовираженням, як показати себе, свою індивідуальність, свою творчість. Підгорний обрав інший шлях. Не стільки намагається показати свою індивідуальність та творчість, скільки хоче залатати білі плями в історії України. Можливо, в цьому є творчість, але це більше реконструкція історична. Робота ця дуже складна, багатопланова, що вимагає серйозних історичних досліджень. Тому тут перед нами на вернісажі постав не лише високопрофесійний художник, а й науковець Микола Підгорний. Серед його робіт - значна кількість портретів сучасних видатних полтавців, яких ми знаємо і цінуємо. Є тут і колоритний портрет бомжа.
М. Підгорний є справжнім патріотом Полтави. Він ніколи не зрадив своєму місту. Микола Васильович є головою журі майже 30 років конкурсу «Красуня Полтави», а також співзасновником фонду підтримки талановитих дітей. До того ж він ініціював не одну мистецьку акцію в Полтаві, наприклад «Погляд крізь роки», де через фото звернув увагу на свій родовід.
Оксана Кравченко , член НСХУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар