Самотній сад.
Як смутна сльоза.
Сумний.
Сірий.
Сонце сховалось.
Зоря зірвалась.
І десь пустує місяць.
Боячись нового дня.
І лиш колискова.
Як мамина пісня.
Тихим музичним голоском.
Грає в моєму серці.
А сад стоїть самотній.
Сльозу пустив по світу.
Останній раз...
Альбіна Діденко, читачка бібліотеки
Немає коментарів:
Дописати коментар