Мазуревичі (книжка)

"А може, вона сама його щастя?

Щастя!

Він довго гнався за ним, цим примхливим щастям довгих, виснажливих шість років, і що отримав? Біль і втрату. 

Може все таки знову довіритися і спробувати ще раз?"

Моя улюблена письменниця Дарина Гнатко радує мене знову і знову.

Її книжки, як я й казала, - опіум.

Наркотик.

Приємна насолода, в якій я відчуваю непередавані емоції під час прочитання нової щоразу історії.

Сюжетна лінія "Мазуревичі", розповідає нам читачам про долю родичів, з покоління в покоління, на яких висить родове прокляття нещастя.

Думаю, це знайоме всім!

Родове прокляття найстрашніше що є на світі.

Діти відповідають за гріхи батьків і матерів.

Дідів.

Баб.

І це коло неможливо розірвати.

Оскільки сила слова дуже сильна.

І на жаль, Зло сильніше за Любов.

Зараз ми не замислюємося над тим, що буде надалі з нашими дітьми/племінниками, а там і з їхніми дітьми.

Усе, що є в нас наразі, - це наша Образа, яка сидить усередині.

І її потрібно або виривати з корінням із грудей, або поливати сльозами зсередини, щоб вона росла і росла - залишаючи грубий слід усім, хто може заподіяти нам повторний крос.

*Вид удару в боксі, найсильніший, наноситься в момент атаки супротивника, під час якої рука, що б'є, проходить над рукою суперника.

Агресивний характер не вирішить питання зняття прокляття за всіма категоріями дійових осіб.

Та й словом добрим не дуже будеш і сам добрим.

Усе індивідуально.

Що стосується нас самих, особистих претензій до когось, тут на емоціях ми не ставимо вище захист своїх рідних же.

Про це й ідеться в книзі авторки Дарини Гнатко, де вона розділяє три історії між собою.

Першим виступає батько, той абсолютно плювати хотів на почуття як своїх дітей, так і на свою дружину.

Для нього головне це гроші.

Статус.

Бути "прийнятим" у суспільстві аристократів і багатіїв, по суті.

Він не поглумиться, щоб убити людину.

Не одну.

Багатьох.

Усе для того, щоб жити заможно.

Роблячи боляче іншим.

Йдучи по головах.

Друга частина приділяється доньці батька.

Дівчина опирається батькові.

Відмовляється приймати накази.

Воює з ним на рівних.

Їй не важливе і не потрібне багатство.

Оскільки це не показник того, що ти вищий порівняно з бомжем, наприклад.

Третю частину завершує онук, на вигляд схожий на діда, але характером пішов у матір, дочку того самого батька.

Так, тут уже є вибір.

Ким або на кого ти хочеш бути схожим.

Слідувати яким і чиїм бажанням?

Знову ж таки, повторюся, Зло сильніше за Любов.

Оскільки воно простіше і "вигідніше" для плоті.

Любов же важкий шлях до Себе.

Це і гнилі дошки.

І іржаві цвяхи.

І постійні синці, удари, шишки.

Її неможливо прийняти.

Вона вся із себе брудна.

Як і душа наша всяка різна.

І все таки, через терпіння і концентрацію можна з неможливого зліпити грудочку добрих справ і вчинків ззовні.

Не важливо хто це бачить чи далі не бачить.

Вам не під силу зняти родове прокляття, але спробувати бути сильним без злоби всередині - спроба, не тортури.

Спасибі читачу.

Читай цікаві та корисні книжки.

Безкінечного щастя !

 Альбіна Діденко, читачка бібліотеки