Людина мистецької харизми

Продовжуємо цикл замальовок та нарисів Оксани Кравченко »Моя Полтава – мої роки і спогади».

«Талант – це здатність робити те, чому нас ніхто не вчив», - писав Джозеф  Конрад. Саме таким був  і залишається в наших серцях титан української пісні Григорій Семенович Левченко.

Три місяці пройшло від того часу, як  Полтава попрощалася з Григорієм Левченком,  хоровим диригентом, композитором і педагогом, заслуженим діячем мистецтв України, професором Полтавського Національного  педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. Саме він заснував  і був 40 років керівником українського народного хору "Калина".

Народився Григорій Левченко  12 серпня 1933 року в селі Грабарівці Пирятинського району Полтавської області, а помер 24 вересня 2022 року в Полтаві. Непростий був його шлях у дорогу серцю  музику. Він добре знав ціну людям, талантам і життю. Був вимогливий і справедливий, і ніколи не зрадив українській народній  пісні, гідно виконав свою програму на Землі.

Я багато раз чула про нього від своїх  колег, і лише хороше,  а особисто познайомилася в середині 90-х років. Не раз він давав мені інтерв’ю. Красивий і усміхнений  сивий чоловік, наділений мистецтвом ґречності, який умів про складне і болюче говорити з добрим гумором.  Це людина мистецької харизми. У ньому сила  гармонійної особистості  і диригентський дар вражали колег і шанувальників його творчості, його  «Калини». Таким я пам’ятаю Григорія Семеновича. Сьогодні на Полтавщині та Україні немає подібного рівня хорового  диригента, композитора і вихователя, популяризатора  української народної  пісні.

Він є автором  понад 80 наукових праць, шести навчальних посібників з курсів хорового диригування, гармонії та теорії музики: «Хорове диригування», вип.1 (1995 р.), «Червона калина — Полтавська земля» (2000 р.),«Ой у лузі та ще й при березі» (2006 р.), «Народні пісні Полтавщини» (2006 р), «Земле рідна моя» (2008 р.), «Ой у лузі червона калина» (2011 р.) та двох навчальних посібників із сольфеджіо на основі народних пісень Полтавщини (2001 р., та 2006 р.). Основою музичного матеріалу всіх  цих видань є українські народні пісні, записані фольклористами Полтавщини, у тому числі і Г. С. Левченком, а також народні пісні в його обробках та авторські твори. Серед аранжувань Левченка: віночок українських народних пісень «Українська фантазія», вокально — хореографічні композиції «Весілля» та «На вечірці», українські народні пісні «Їхав козак за Дунай», «Та нема гірш нікому», «Ой у лузі зозуля кувала», «Ой за гаєм зелененьким», «Стоїть гора високая» на вірші Леоніда Глібова, хорова версія фрагменту концерту для фортепіано з оркестром Сергія Шевченка «Ой у лузі та ще й при березі» та інші.

Серед творчих здобутків треба назвати видання восьми компакт-дисків з репертуару хору «Калина»: (1994, 1995 рр. — Франція, 2000 р. — Швейцарія, 2000, 2006 рр. — Австрія, 2000 р. — Німеччина, 2001 р. — Україна, 2003 р. — Бельгія); продукцію грамзапису «Мелодія» (Москва, 1987 р.), а також численні зарубіжні гастрольні поїздки керованого Г. С. Левченком хору.

Завжди його «Калину» зустрічали морем оплесків. Проводжали свого батька калиняни піснею «Реве та стогне Дніпр широкий». Наші серця билися швидше і сильніше, слухаючи спів, на очі наверталися сльози. Жодного байдужого на площі. Схиляли голови перед  подвижником, патріотом, хормейстером  від Бога.  Саме гучними  оплесками проводжали видатного полтавця в останню путь біля Дзвіниці Свято-Успенського собору 26 вересня. Віват, Король української пісні! Віват!

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ