середа, 11 січня 2023 р.

«Північне сяйво»

Продовжуємо публікацію кореспонденцій нашої читачки Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Сьогодні поговоримо про казки, північне сяйво…

Нещодавно  дорослі переселенці із Харкова та області, Лисичанська та Маріуполя побували на виставі « Північне сяйво» у рамках багатомісячного  проєкту «Казочка». У світі так багато казок!

Веселих і сумних, повчальних або просто чарівних. У кожного, хто живе на землі народу обов'язково є свої казки, свої казкові герої і всім відомі чарівні персонажі. І погодьтеся, адже жодна казка не обходиться без якого-небудь, хоч найменшого, чарівництва. Обов'язково в казках є різні магічні і чарівні предмети, зачаровані герої, що говорять тварини, всілякі заклинання, обряди, перетворення або просто якісь чудеса, з якими ми не звикли стикатися в звичайному житті. А без чудес хіба бувають казки? А чудеса хіба бувають самі по собі? Звичайно ж ні! Будь-які казкові чудеса обов'язково пов'язані з якимось дивом. А це означає, що в будь-якій казці так чи інакше присутнє якийсь чарівник. І у кожного народу є свої, відомі всім чарівники, чарівники, чаклуни, феї або маги. Залежно від культурного розвитку народу, його волхви або мудреці могли представляти собою різні ступені «мудрості» - від простого знахарства до дійсно великих наукових знань. Маг, волхв, чарівник, чародій, жрець, друїд, шаман, чаклун, відьма, знахар, відьма, ворожка ... Як багато назв подарувала нам історія для визначення людей, що володіють знаннями і здібностями, даними їм Вищими силами, які простій людині здаються надприродними і чарівними. І звичайно ж, без таких персонажів казка не може бути по-справжньому казкою. Отож і в нашій казці «Північне сяйво», яку створив Ніко Лапунов, головний режисер Полтавського  академічного обласного театру ляльок, є шаманка. ЇЇ майстерно показала Юлія Врублевська на цій виставі. Казка ця незвична для полтавців, бо тут казка в казці. Шаманка розповідає Оленятку про те, чому пір`я у сови та ворона саме таких кольорів. Тут сповна використано можливості театру тіней. Вистава динамічна й оригінальна.

 Вибір матеріалу для казки був зумовлений зверненням   театру до казок народів світу. Ця казочка перенесла нас на далеку-далеку Північ, в часи, коли на Землі панували  шамани, коли люди поклонялися силам природи. Олень - Король півночі, тварина, що символізує красу і велич хвойних лісів і народу півночі стала головним героєм цієї доброї історії. Тільки у нас був не дорослий  олень, а маленьке оленятко, у якого перевтілився Сергій Мамон. Прекрасні образи тваринок Півночі  показали Наталія Тимощук та Андріана Ерстенюк, Алла Вітрюк та Олена Субтеля. Молоді артистки представили нам  й елементи танців народів Півночі,  де рухи виконували  плавно, перекатом, ніби танцювали  по м'якому моху. Учасниці танцю граційно рухалися по ходу сонця в порівняно помірному темпі. Всі актриси танцювали з бубнами. Бубен - неодмінний атрибут будь-якого шамана. За допомогою звуків бубна шаман зв'язувався зі світом духів. Інструмент використовувався в конкретних обрядових цілях: виганяли злих духів і хвороби, закликали добрих духів. 

Дослідники знайшли найстарішу відому згадку про північне сяйво, описану в стародавньому китайському тексті, датованому приблизно X століттям до н. е. Інтерес до зоряного неба в Україні зафіксований у археологічних знахідках на території Київської Русі, в пізніших давньоруських та українських літописах. Важливі небесні явища постійно фіксувалися. Це сонячні та місячні затемнення, північні сяйва, падіння метеоритів, зоряні дощі тощо. В Україні астрономію вивчали у братських школах уже в XVI ст. разом з математикою. Оригінальні астрономічні знання мав сам народ. Потреби виробництва, господарської діяльності зумовили регулярні спостереження за небесними світилами, виявлення закономірностей їх руху і відповідного зв'язку з періодичністю у природі, що було необхідно для розуміння природних процесів і пристосування до них власних умов життя. Цікаві народні назви більшості сузір'їв. Так, Велика Ведмедиця має назву Великий Віз, або Віз. У Причорномор'ї її називали Пастух з гирлигою. Мала Ведмедиця дістала назву Малий Віз, або Пасіка. Група зірок Плеяди відома в народі як Волосожар, Квочка, Квочка з курчатами, а в західних районах України - як Баба. На Полтавщині сузір'я Візничого отримало назву Квочка з курчатами. Назву Хрест в Україні дістало сузір'я Лебедя, а Орла - Дівка воду несе. Сузір'я Волосся Вероніки в народі відоме як Волосожар, або Стожари. Зорницею називали і найяскравішу зірку небокола Сіріус,  яка видима вранці, під час жнив. Ранкова зоря - міфологічна Либідь символізує дівочу цноту, юну незайману красу або ж дівчину на виданні, кохану, наречену. Так міфологія перейшла в художні образи народної пісні та поезії. Глибока вітчизняна історія промовляє численними, глибокого смислу символами, щедро наповнюючи ними народні пісні й обрядову поезію. Комету українські селяни називали мітлою, а північне сяйво - оказією. 

З Північним сяйвом пов'язано безліч міфів і легенд. Наші предки, не розуміючи природи деяких явищ, пов'язували їх з чимось міфічним, часом божественним. Наприклад, ескімоси вважали, що вогні в небі були душами китів, тюленів. У норвезькому фольклорі Північне сяйво описувалося як провісник поганої погоди: передбачалося, що за яскравими спалахами слідують сніг і вітер. Інші норвезькі народні легенди говорять, що Північне сяйво - це небесний танець душ померлих дів. Індіанці племені Лиса в Вісконсині побоювалися його, бачачи в ньому привидів своїх мертвих ворогів. Інші племена відчували північне сяйво як світло вогнів, використовуваних всемогутніми північними шаманами.

Поява у фіналі вистави північного сяйва налаштовує глядачів на позитивні думки, на віру в чудеса. Знайомлячись з героями казок і неосяжним світом чарівної магії, ми вчимося мріяти про світле  і красиве, що чекає попереду.

Переселенці дякують колективу Полтавського  академічного обласного театру ляльок за цю виставу у проєкті «Казочка», за 7 місяців знайомства з казками, за заняття з казкотерапії, які подарували лялькарі, а також дуже вдячні бібліотеці-філії № 5 за спільну велику роботу.

Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ


 

1 коментар:

  1. Дякуємо за інформацію автору. Про цю виставу матеріал передрукували в Італії 11 січня. Заробітчани, читаючи його, згадували свої подорожі на північ до 2014 року, мирне життя в Україні. Спасибі за приємні спогади про Батьківщину. Бажаємо багато літ блогу "Бібліомозаїка", а всім авторам його - міцного здоров`я та МИРУ!

    ВідповістиВидалити