Продовжуємо публікацію нарисів та замальовок із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади» нашої активної читачки і волонтера Оксани Кравченко.
Нещодавно відбулася перша зустріч полтавського фотохудожника, публіциста та літератора Юрія Жолтишева із переселенцями з міст: Харкова, Лисичанська, Краматорська.
Продовжуємо публікацію кореспонденцій волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
14 грудня науковці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Ірина Власенко та Марія Пісцова провели етнографічний захід «Полтавська народна вишивка» для внутрішньо переміщених осіб у бібліотеці-філії 5.
Ім’я Бориса Тена з того ж ряду, що й Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний, Микола Бажан, Максим Рильський, Григорій Кочур, Василь Мисик, Микола Лукаш… Саме ці майстри ознайомили українського читача з найвищими досягненнями світової літератури.
Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
У музеї Володимира Короленка нещодавно переселенці побачили виставку чорно-білих світлин відомого на Україні фотохудожника Сергія Назаркіна.
З 70-х років минулого століття, після забудови мікрорайону Алмазний, стали освоювати новий мікрорайон, де росли фруктові сади радгоспу ім. Шевченка Полтавського району. Звідси і походить назва Сади, далі за ним, через дорогу побудували ще один новий мікрорайон – Сади-2. Та, щоб задовольнити потреби полтавців, будівництво ведеться далі і забудовується нова ділянка, яку зразу ж назвали Сади-3. І тоді згадали, що на цьому місці колись було село Огнівка. Тоді і назвали мікрорайон Сади-3 Огнівкою.
Продовжуємо цикл замальовок Оксани Кравченко «Моя Полтава – мої роки і спогади».
Ми, поціновувачі прекрасного,побували на гостинах у художника, поета та філософа Едуарда Трирога, що мешкає на вулиці Мясоєдова. Він зачитав переселенцям вірші із збірки «Старі вітрила», що надрукував своїм коштом у 2012 році, як, практично, всі автори Полтави. Автор назвав їх акварелями, бо вони ніжні та добрі, хоча із гумором є теж вірші. У поезії полтавця ми відчули філософічне осмислення життя, значення людини, цінність природи. Поет постав, як майстер пейзажної лірики, він сприймає природу як безперервний рух, як музику. Побачили ми і замальовки полтавця, виконані на різних матеріалах ( чорнило, гуаш, акварель, сангіна, вугіль, олівець). Це сільські та міські пейзажі і ціла галерея портретів сучасників, серед яких портрети доньки та дружини.
Чудовий вечір на садибі у рамках проєкту «Дзеркало для душі» запам’ятався всім надовго. Спасибі, пане Едуарде, за теплий прийом. До нових зустрічей.
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ