Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Сьогодні розповім вам, шановні читачі блогу «Бібліомозаїка», про культурно-мистецький марафон одного літнього дня для переселенців в моїй авторській програмі.
Антуан де Сент-Екзюпері народився в Ліоні, у Франції 29 червня 1900 року. Родина походила зі старовинного роду перигорських дворян. Антуан (його звали Тоніо) був третім з п’ятьох дітей, у нього були дві старші сестри – Марі-Мадлен “Біше” і Симона “Моно”, молодший брат Франсуа і молодша сестра Габріелла “Діді”. Коли Антуану було 4 роки, його батько помер від внутрішньомозкового крововиливу. Початкову освіту він здобув у школі братів-християн св. Варфоломія. З 1908 по 1914 рр. Антуан навчався в єзуїтському коледжі Сент-Круа. У повітря юнак вперше піднявся в 1912 році. Машиною керував видатний льотчик Габріель Вроблевські. У 1919 році майбутній письменник записався вільним слухачем в Національну вищу школу витончених мистецтв, на архітектурне відділення. 1921 рік став поворотним в його долі. Молоду людину призвали до армії, і він був записаний в Страсбурзький полк винищувальної авіації. Після успішного складання іспиту він отримав права військового льотчика, а вже у 1922 році – отримав звання молодшого лейтенанта. Рік по тому він потрапив в першу в своєму житті авіакатастрофу, результатом якої стала черепно-мозкова травма. Після комісування Антуан перебрався до Парижа і присвятив себе літературній творчості. Але сумувати по небу він не перестав. У 1926 році Екзюпері отримав посаду пілота в компанії “Аеропосталь”. У цьому ж році, отримавши посаду начальника проміжній станції на краю Сахари, він написав роман “Південний поштовий”. У 1931 році Екзюпері випустив роман “Нічний політ”, який отримав престижну літературну премію “Феміна”. У цьому ж році він познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Консуело з Сальвадору, вдовою відомого письменника Гомеса Карило. Ця чарівна і освічена жінка стала його музою. і прототипом Троянди у казці. Основою композиції повісті-казки "Маленький принц" є прийом мандрівки та діалоги. У сюжеті "Маленького принца" відбилися деякі деталі біографії автора (зокрема, льотна служба, аварія в пустелі, захоплення малюванням, глибокий зв'язок з дитинством тощо). Цікаво, однак, що із цих елементів письменник створив не реалістичну розповідь про власне життя, а казку про фантастичну мандрівку вигаданого персонажа. Навесні 1935 року, будучи кореспондентом газети “Лара Суар”, Екзюпері відвідав Радянський Союз. Свої враження письменник докладно описав у п’яти невеликих оповіданнях. Він був першим західним письменником, який намагався в письмовій формі осягнути сутність сталінізму.
У 1938 році письменник випустив роман “Планета людей”, який багатьма критиками визначений, як “ода гуманізму”. Залишилася незавершеною книга «Цитадель», яка побачила світ у 1948 р. За всю свою кар’єру пілота Антуан де Сент-Екзюпері зазнав п’ятнадцять авіакатастроф. Про це розповів Владлен Орлов, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Полтавського музею авіації і космонавтики на традиційному музейно-мистецькому фесті «Червона троянда Маленького принца», котрий започаткував у музеї 8 років тому. В. Орлов 29 червня 2023 року презентував нову діючу фотолокацію, присвячену постаті Антуана де Сент-Екзюпері.
Переселенцям із Луганської області, Лисичанська та Краматорська сподобалося, як неординарно відкрив цей захід Андрій Пушкарєв, директор Полтавського музею авіації і космонавтики, ознайомивши присутніх останнім політом французького льотчика і письменника 31 липня 1944 року.
Ми переглянули всю програму фесту у рамках мого проєкту «Мистецький калейдоскоп». Гарне враження на присутніх справило відкриття персональної виставки графіки «Казки для Іванка» Олени Перепелиці, відомого в місті книжкового ілюстратора, де показано 18 красивих і світлих робіт талановитої полтавки. Пані Олена є не тільки педагогом і графіком, вона ще й прекрасним дизайнером, як і її батько.
Зацікавила переселенців і виставка «Мистецтво маленьких кроків» , де представлено 14 робіт творчої майстерні «Маленький Принц» Ігоря Шипуліна. Пан Ігор розповів про кожного юного митця-учасника вернісажу. Хвилююче і щемливо було слухати листи про Францію часів ІІ Світової війни Екзюпері у виконанні молодих актрис Полтавського академічного обласного театру ляльок, адже вони так співзвучні нашому часу і нашій країні, що зараз у вогні, хоча написані письменником в 30-ті роки ХХ століття. Останньою локацією у музеї стала презентація виставки книжок та періодики з фондів Полтавської обласної бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного. А далі заходи продовжилися у дворику музею. Ми слухали Ігоря Нікітіна, Юлію Стиркіну та Людмилу Костенко, артистів театру «Надії маленький оркестрик» просто неба. А завершився фест у дружній атмосфері за чашкою чаю.
Завершився для переселенців цей культурно-мистецький марафон 29 червня концертом з ноткою зажури в Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка. Пісні – це крила, що несуть добро. Ті, що прозвучали в музеї справді єднали слухачів, закликали любити нашу землю та життя, мріяти і перемагати все, що заважає нам залишатися людьми.
Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар