Хорольський край – давня слов’янська земля. Тут поєдналися краса і щедрість природи та багата історія. Цей форпост Київської Русі згадується в давніх літописах, гетьманських універсалах.
Історія міста Хорола заглиблює у світ минулого, спонукає до роздумів і дає змогу кожному осягнути величезний і непростий шлях, пройдений співвітчизниками.
Хорол… Багатьом рідне і близьке це українське місто. Воно увійшло у пісенний фольклор. Майже всі знають відомі рядки: «Від Києва до Хорола черевички попорола…»
Це місто розташоване на правому березі річки Хорол. Назва у буквальному розумінні на різних мовах перекладається як «швидкий», «намет», «табір», «житло».
Перша згадка про місто є у Духовній Володимира Мономаха (1083 рік), у якій записано, що в тому році гнали половців на Хорол.
Давній Хорол містився на високому правому березі та сусідніх горбах і мав оборонне значення. Місто було свідком кривавих сутичок слов’ян з кочовиками.
У 1362 році Хорол із прилеглими поселеннями підпав під владу Великого князівства Литовського. Із 1648 року це – сотенне містечко Миргородського полку і залишається у такому статусі аж до ліквідації гетьманства у 1764 році, сотником був Джуна Федько. Поселення налічувало близько 1279 господарств.
У 1781 році з введенням нового адміністративного поділу створено Хорольський повіт, містечко стало повітовим містом, отримало свій герб і входило до Київського, а з 1795 року – до Катеринославського намісництва. Тут було 6 православних церков, щороку відбувалися 4 ярмарки.
У 1796 році місто - у складі Малоросії, з 1802 року – Полтавської губернії. На початку ХІХ століття вже діяли кустарні виробництва, цегельні, пивоварні, водяні млини, вітряки. У 1813 році засноване приватне училище, двокласне чоловіче та парафіяльне.
А в 1925 році Хорол віднесено до розряду міст, пізніше тут почали працювати підприємства місцевої промисловості, було налагоджено видобуток торфу, виробництво черепиці, комишитових плит, цегли, створено машинно-тракторну станцію, збудовано новий радіотрансляційний вузол, механічний завод. У 1940 році почав діяти народний робітничий театр, запрацювала міська бібліотека, відкрили сільськогосподарський технікум, збудовано міський стадіон.
Під час німецької окупації в роки Другої світової війни у місті гітлерівці створили табір смерті Дулаг-160, відомий як «Хорольська яма», де загинуло близько 91 тисячі людей. Значна частина міста була спалена німцями при відступі.
Після Другої світової війни місто відбудовувалось, щороку зростав добробут хорольців.
Сьогоднішній Хорол – це місто-красень. Хорольці пишаються своїми видатними земляками: письменниками, художниками, вченими. Багато відомих людей - уродженців Хорола, відомі всій країні. Це й – український фольклорист та літературознавець М. А. Цертелев (Церетелі), поет-пісняр і педагог А. М. Заїка, вчений-історик О. Я. Савченко та багато інших.
Багатогранне життя, чудова природа, гостинність приваблюють…
А працівники бібліотеки-філії № 5 за допомогою своїх багатих фондів краєзнавчої літератури привідкриють те, що сховане в темряві віків. Хто і коли заснував місто? Чия нога вперше ступила на його необжиті горби? Хто збудував тут першу хатину?
А старовинний Хорол будується і молодіє. Місто-красень впевнено крокує в майбутнє. Кожний житель живе прагненням зробити своє місто ще кращим…
Класно.
ВідповістиВидалити