Продовжуємо знайомити вас з творчістю наших читачів. До вашої уваги твір Богдани Гречаної.
Не кожному вдається розуміти мову природи. Для когось вона занадто загадкова, чарівна та незрозуміла. Та якщо її зрозуміти, ти відкриєш собі весь світ або хоча б його малу частинку. А мені здається, що коли вітер зриває листя з давнього дуба, то він напевне неспокійний і знервований. А як квіти хилять голівки і сумно колихають листям, то, напевне, їм не вистачає уваги. Коли річка тихо пливе, то, певне, вона спокійна та урівноважена. Коли дерева сумні, вони опускають свої гілки, листя в них трохи змучені. Коли птахи літають високо, напевне, їм просто не хочеться знатися з нами, ми їх образили. Та якщо ми не побережемо усі ці квіти, дерева й усіх птахів, вони можуть просто зникнути навіки, і ми ніколи не прочитаємо їх повідомлень.
Немає коментарів:
Дописати коментар