44 – річному Альберту Камю, після 11 невдалих спроб на подання лауреатства, в 1957 році була присуджена Нобелівська премія з літератури "за великий внесок до літератури, що висвітив значення людської совісті". Промова, яку виголосив Камю у міській ратуші Стокгольму, була присвячена його уявленням про власну літературну творчість і про місце письменника у суспільстві: «Кожне покоління переконане, що саме воно покликане покращити світ. Утім, моє покоління вже зрозуміло, що йому цей світ не переробити. Але його завдання, можливо, є ще більш величним. Воно полягає у тому, аби не дати світові загинути».
