Без імені Тараса Григоровича Шевченка неможливо уявити нашої
культури, нашої літератури, нашої країни. Він не лише поет, він духовний лідер,
який завжди нагадує нам про нашу історію, наше коріння та нашу незалежність.
Ім’я Тараса Шевченка закарбоване у серцях українців, творах літератури, назвах міст, вулиць та установ. У нашому місті ім’ям Кобзаря названа одна із головних вулиць.
На початку ХІХ століття, коли Полтава стала центром
губернії, місто почало набувати нового архітектурного обличчя. Зводилися
капітальні споруди, прокладалися нові вулиці. Одна з них пролягала паралельно
вулиці Кузнецькій (нині Матвійчука). Первісна назва вулиці Ново-Полтавська –
нині Шевченка. Це – одна з давніх вулиць нашого міста. Її довжина – 3,41
кілометри.
Починалася вона від Велико-Петровського проспекту (зараз
Віталія Грицаєнка). На самому початку вулиці з парного боку у 1811 році було
побудоване приміщення у стилі класицизму пожежної команди і першої поліцейської
частини. Зараз тут знаходиться Полтавський музей авіації та космонавтики. Ліва
її сторона пролягала уздовж невеликих хуторків. Так на місці нинішньої обласної
лікарні стояв хутір козака Степана Кулика. Забудовуватись вулиця почала у
другій половині ХІХ та на початку ХХ століть, на ній знаходиться багато
історичних будинків.
По вулиці Шевченка у будинку №8 у триповерховій будівлі у
повоєнні роки навчалися майбутні інженери-будівельники. На Шевченка №13 будинок
зведений наприкінці ХІХ століття городянином О.Капітоленком як житловий. А у
1908 році його придбав відомий полтавський лікар, громадський діяч О.
Волкенштейн. У цьому будинку бували представники тогочасної інтелігенції: Панас
Мирний, батько і син М’ясоєдови, Микола Скліфософський. Ця будівля зберегла до
наших днів свою автентичність, як зовні, так і всередині.
У будівлі під №14 у 1903 році стояв одноповерховий будинок,
який багатий поміщик-ліберал Петро Ахшарумов придбав у подарунок своїй доньці
Варварі Ахшарумовій-Бєльській. Після надбудови другого поверху у 1904 році
Варвара Петрівна відкриває приватну Полтавську жіночу гімназію. У 1918 році тут
уже функціонує реальне училище, а в 1918 році трудова школа. Від 1928 року,
коли школі присвоїли ім’я Івана Котляревського і до початку 1940-х років –
Перша середня зразкова школа, яка тримала лідерство у місті з успішності. З
1968 року заклад почав працювати у приміщенні з надбудованим третім поверхом. У
1992 році на базі школи створено Полтавський міський ліцей №1 імені Івана
Котляревського.
У будинку під номером 19 уже багато років працює школа (нині
гімназія) №4. У 1900 році нащадки німецьких колоністів брати Байєри відкрили на
власні кошти в цьому будинку перше в Полтавській губернії приватне семикласне
комерційне училище, яке у 1917 році перестало існувати. У 1929 році тут за
клопотанням єврейської громади відкрили єврейську середню школу №4, єдину в
Полтаві. У роки Другої світової війни фашистські окупанти перетворили
приміщення на казарми і стайні. До 1953 року єдина у місті російськомовна школа
була чоловічою.
У наріжній будівлі на Шевченка, 20 у 1920 році розміщувався
словесно-історичний факультет Полтавського інституту народної освіти. Будівлі
№22 і № 24 у 1887 році належали земському Повітовому управлінню. У будинку під
№23 знаходиться одне з найстаріших та
найбільших лікувальних закладів Полтавщини, якому вже більше 200 років –
це обласна клінічна лікарня імені Миколи Скліфосовського. Історія її дуже
цікава, тому пропонуємо всім поціновувачам краєзнавства, завітати до
бібліотеки-філії №5, де вам запропонують багато літератури на цю тему. А на
Шевченка, 25 знаходиться одне з найбільших і найпрестижніших вищих закладів
освіти – Полтавський державний медичний університет.
Після перетину вулиці Шевченка з вулицею Європейською
починається велика територія міського центрального базару. Коли в середині ХІХ
століття з Ромен у Полтаву перенесли Іллінський ярмарок, потрібно було виділити
місце для ринку. Територія між вулицями Ново-Полтавською та Всіхсвятською
(Героїв Чорнобильців) через заболоченість не була забудована. Тому, провівши
дренажні роботи, тут звели крамниці та дерев’яні ряди під навісами. Офіційно
новий базар було відкрито у 1870 році, тут було збудовано багато двоповерхових
будинків для крамниць, які стоять і досі. Дуже цікава історія двоповерхової
старовинної будівлі під №37 Г-подібної форми, більша частина якої знаходиться
по вулиці Новий Базар (інформацію про неї ви знайдете у бібліотеці-філії № 5).
На Шевченка №38/40 (раніше тут була обласна типографія) стояв будинок (1909
рік), де знаходилася гімназія з професійними класами Вахніної.
А в кінці вулиці знаходиться багато різноманітних установ та
побудовані нові багатоповерхові будинки.
Примітно те, що влітку 1840 року до Полтави приїздив сам
Тарас Шевченко. Ім’я Кобзаря, його хвилюючі вірші були відомі серед місцевих
жителів. Молодий Шевченко цікавився історією міста, пам’ятниками, записував
спогади старожилів, замалював хату Івана Котляревського. Саме цей малюнок став
у нагоді реставраторам, коли відновлювалась садиба автора «Енеїди». Багато
разів Тарас Григорович гуляв зі своїми друзями по Ново- Полтавській вулиці.
Спливали роки і лише у 1909 році Ново-Полтавську
перейменували на вулицю Шевченка.
Ось така ця вулиця, на якій вирує бурхливе життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар