Повість Марини Павленко "Санта-Лучія в кирзових чоботях" написана на основі реальних подій. В цій повісті дві частини. В першій - історія італійки Леї, яка поїхала з коханим в Україну в 1953 році і опинилася в селі на Черкащині одна з трьома дітьми. Її коханий Степан не витримав допитів, звинувачень у зраді Батьківщині і покінчив життя самогубством. Вона прожила в Україні довге життя і не повернулась в Італію. Чому так - прочитайте в книзі.

В другій частині розповідається про наших українських заробітчанок, які поїхали в Італію по різним причинам. Повість пройнята тугою за Батьківщиною. 

"- Журавлі! Журавлі! Журавлі! - зворушено шепотіли дівчата.

 - На Україну полетіли! - підсумувала Наталія Миколаївна...

 - Вони - як ми... - тулила до уст і очей тремтячі долоні, змочені солоними слізьми Тетяна. Кудись летять, летять, летять... Гуртик жіночок на пагорбі коло хлопця - індуса готовий був підхопитися в небо услід за своїми птахами..."