Продовжуємо знайомити вас з творчістю наших читачів. До вашої уваги твір Аліни Колісник.
Сонце котиться на спочинок. Мрійливими стають береги... Десь високо в горах народжується дивний струмок, що, долаючи перепони, прагне вирватися на волю. Той струмок свіжий, як ранкова роса, і чистий, мов сльоза. Він дзюркотить, б’ється об каміння. Бризки та шумовиння летять вгору і спалахують на якусь мить веселкою. Ось заясніла вона зовсім близько, а згодом подаленіла... І знову струмок вирує, набирається сил. І нема вже струмка - є водоспад, бурхлива ріка.
Я хочу стати водоспадом, злитися з ним в одне ціле. Я хочу бути такою ж прозорою, швидкою. Дивитися на щасливих туристів, привітно усміхатися їм. Стрімголов мчатимуть мої струмочки невідомо куди. Будуть вітатися з могутніми соснами, величними горами. Вода, що падає з висоти й перетворюється на стрімку гірську річку, жваво біжить між камінням. Хіба не дивовижно відчувати себе частиною мого водоспаду? Хіба не дивовижно розділяти свою сутність з природою? Шепіт душі, водоспад моєї сутності.
Немає коментарів:
Дописати коментар