"Ніколи нічого не роблю без натхнення"

Таке життєве кредо художника, музиканта, поета Василя Титаря.

Ніченька зоряна

Сяє над хатою ніченька зоряна

Сяйво аж з неба летить

В хаті тій дівчина долею зморена

Начебто й солодко спить.

В кого ж ти, ластівко, ніжно закохана?

смуток від серця відкинь.

Знаю, що доля немила, непрохана.

Спи, від журби відпочинь.

Приспів

Ніченька літняя зорі розсипала

Хочеться з неба дістать.

так і манили, до себе  і кликали,

Жаль, що не вмію літать.

Бачу, тополі у сяйві купаються.

Листя як срібло блищить.

Хлопці й дівчата десь любо кохаються,

А моя мила все спить.

Може ж ти вийдеш, на зорі подивишся,

смуток розвієш з лиця

Може й на мене ще ніжно задивишся

Будемо вдвох до кінця.

Хай нам на радість все добре збувається,

Зорі нам світять одне

Всіх, кого знала, нехай забуваються,

Ти ж покохай лиш мене.

Приспів

Ніченька літняя зорі розсипала

Хочеться з неба дістать.

так і манили, до себе  і кликали,

Жаль, що не вмію літать.

10.12.2019 р.