вівторок, 17 грудня 2019 р.

"Ніколи нічого не роблю без натхнення"

Таке життєве кредо художника, музиканта, поета Василя Титаря.


Ніченька зоряна

Сяє над хатою ніченька зоряна
Сяйво аж з неба летить
В хаті тій дівчина долею зморена
Начебто й солодко спить.

В кого ж ти, ластівко, ніжно закохана?
смуток від серця відкинь.
Знаю, що доля немила, непрохана.
Спи, від журби відпочинь.

Приспів
Ніченька літняя зорі розсипала
Хочеться з неба дістать.
так і манили, до себе  і кликали,
Жаль, що не вмію літать.

Бачу, тополі у сяйві купаються.
Листя як срібло блищить.
Хлопці й дівчата десь любо кохаються,
А моя мила все спить.

Може ж ти вийдеш, на зорі подивишся,
смуток розвієш з лиця
Може й на мене ще ніжно задивишся
Будемо вдвох до кінця.

Хай нам на радість все добре збувається,
Зорі нам світять одне
Всіх, кого знала, нехай забуваються,
Ти ж покохай лиш мене.

Приспів
Ніченька літняя зорі розсипала
Хочеться з неба дістать.
так і манили, до себе  і кликали,
Жаль, що не вмію літать.

10.12.2019 р.

1 коментар:

  1. Бажаю, щоб зірки з неба падали Вам в руки, а прагнення літати здійснювалося у творчості

    ВідповістиВидалити