Ще раз про Марусю Чурай

Продовжуємо публікувати матеріали волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава  -мої роки і спогади».

Давно мріяла розпочати проєкти на даху територіально-розважальних центрів. Це дуже кльово! І от цього року розпочався новий проєкт № 27  -  «На даху». 

Ми подивилися театралізований художній нарис «Маруся Чурай – царівна української пісні», присвячений напівлегендарній мисткині  часів Хмельниччини Маврусі Чурай. Автор нарису Юлія Корженко. 

Згідно з переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році й жила у Полтаві. Вона була дочкою козацького сотника Гордія Чурая, який став одним із лідерів антипольського повстання. Їхній будинок у Полтаві нібито стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі. Батько Марусі був старшиною під час повстання Острянина і був спалений на багатті у Варшаві як бунтівник. Цю виставу нам показали 3 актриси і музикант Дмитро Луценко, котрий грав на скрипці. 3 актриси  різних поколінь Полтавського академічного обласного музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя переоповіли нам історію про  легендарнуо Марусю Чурай, про яку  немає жодних документальних відомостей, щодо історичності її постаті тривають дискусії. У виданні "Русский биографический словарь" є стаття історика й архівіста В. Гарського (Вадима Модзалевського) "Маруся Чурай", де він пише: "З пісень, що безумовно належать Марусі, найбільш відомі «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на березі», «Котилися вози з гори»…. У статті М. Голіцина про Марусю Чурай сказано, що вона була "імпровізаторкою українських пісень і однією з найкращих співачок свого часу". Також автор історичної повісті "Маруся — малоросійська Сафо" Олександр Шаховський, яка була видана у 1839 році в книзі "Сто русских литераторов", на початку твору вказав, що "зміст заснований на історичних фактах". Шаховський не був фольклористом, а відомості про героїню одержав від Григорія Квітки-Основ'яненка, що цікавився розповідями про Марусю Чурай і зібрав про неї велику кількість матеріалів, які були втрачені разом з архівом письменника. Низка українських літературознавців вважає, що Шаховський вигадав Марусю Чурай.

Маруся Чурай уособлює першу українську жіночу романтичну лірику. За легендою, дівчина віршувала і наспівувала навіть у звичайних розмовах, і її рядки вмить підхоплювали інші – так вона стала знаною не лише на Полтавщині, а по всій Україні. Про це нам розповіла Людмила Тимофєєва. Зокрема те, що Маруся була непересічною дівчиною. Неймовірно вродлива, творча, глибинна, розумна. Вона сама складала пісні й сама ж їх і співала. А Лідія Кретова та Катерина Єгоричева  майстерно виконали  найвідоміші пісні Марусі Чурай, як "В кінці греблі шумлять верби", "Ой у полі вітер віє" та "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці".

Оксана Кравченко,  член НСЖУ та МСПУ