Холодні краплі —
мов ніжна сповідь,
На душу хлюпає
цілюща повінь.
Хай небо гримить —
мені те до ладу,
У гуркоті грому
я бачу розраду.
Світ за вікном стирає кордони,
В ритмі води затихають телефони.
Є тільки пульс, що б’ється по склу,
І дух, що не знає страху й жалю.
Хай вмиється місто,
хай дихає воля,
В цій дикій стихії — найкраща доля.
Я в кожній краплині себе впізнаю,
Бо саме у зливі я... оживаю.
Альбіна Діденко, читачка бібліотеки
Немає коментарів:
Дописати коментар