Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Поговоримо про рідкісні виставки.
У 5-му залі флігеля Полтавського обласного краєзнавчого музею розташована унікальна виставка під такою назвою. Тут представлена музейна колекція прикрас із різноманітних матеріалів (органічні, мінеральні та металеві).
Це намистини різного часу, кістяні та бронзові намиста, мушлі, перламутр, сердолік та бурштин, брошки, сережки, традиційні коралові комплекси, дукачі та хрестики. Дивлячись на експонати можна прослідкувати, як удосконалювалися прикраси, хто був «законодавцем моди». Так, мушлі каурі, перламутр та корали , що потрапляли у наш край із Середземномор`я є яскравим свідченням торгівельних зв`язків. Цікаво, що натуральні експонати перегукуються з ілюстраціями банеру, де простежується історія намистини від 30000 років до н. е. до кінця ХХ століття. Найбільше представлено виробів із глини, скла та дерева.
Тут є чимало авторських робіт, як керамічні намиста гончаря Михайла Китриша з Опішні та дерев`яні прикраси (Брошки, кулони, шпильки) майстрів Валентина Нагнибіди та Миколи Нетребка з Кременчука. Привертає увагу венеціанське намисто початку ХХ століття, що належало художниці Катерині Кричевській-Росандіч, онучці двох класиків українського мистецтва – Василя та Федора Кричевських, доньці талановитих художників Василя (молодшого) й Олени Кричевських, племінниці українського та французького аквареліста Миколи Кричевського, яка народилася «з пензлем у руках», українською душею і волелюбним характером. Мені дуже сподобалася інсталяція «Спадщина», де на тлі фото полтавців у традиційному одязі й прикрасах стоїть пара у весільному вбранні кінця ХІХ – початку ХХ століть. На цій виставці знайшлося місце і зразкам амазоніту, флуориту, агатів і кварцу із колекції письменника Володимира Карпенка, які передала музею Марічка Зелень, після смерті прозаїка в 2022 р. Окремий комплекс складають предмети із металу: неорнаментовані дзеркала, шийна гривна зі скрученого дроту, лунниці та хрестики ХІ-ХІІ століть, персні ХVІІІ-ХІХ століть, обручки, каблучки ХІХ століть.
Членам моєї команди «Радість» дуже сподобалося відтворення атмосфери міського інтер`єру кінця ХІХ – початку ХХ століття: стіл із туалетним дзеркалом, віденський стілець, дзеркало інтер`єрне, біля яких ми сфотографувалися. Тут ми побачили намисто з річкових перлів, що належало нашій сучасниці Олені Байрак, українського біолога, доктора біологічних наук, професора, автора природоохоронних фотовиставок. А я пригадала її голос, такий ніжний і красивий, коли вона співала на вечорі у Полтавському педагогічному університеті, акомпонуючи собі на гітарі. А ще тут показано французький кишеньковий годинник, брошки, запонки, туалетний набір та шатлен ХІХ століття.
Моя команда «Радість» стала першою відвідувачкою виставки, де поєднані археологічні знахідки, народна та міська естетика, що створює цілісний образ культурної спадщини Полтавщини. Цю експозицію створив етнографічний відділ Полтавського обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, а провела нам екскурсію його завідувачка Марія Пісцова, яка першою почала виступати з лекціями, бесідами, проводити різноманітні екскурсії для моєї команди переселенців, а тоді були лише вони, у далекому 2022 році. Щиро вдячні за чудову розповідь про цікаві експонати і видатних людей краю Пані Марії.
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар