Іван Котляревський і Полтава – це нерозривно пов’язані поняття, адже саме в цьому місті народився, жив і творив один із найвизначніших українських класиків. Полтаву не можна уявити без Котляревського, його образ – це затишок Іванової гори, мелодійність Наталки та козацький драйв Енея.
У місті багато об’єктів, пов’язаних з Іваном Петровичем, який свого часу брав активну участь у житті Полтави, сприяючи її розвитку, як культурного центру. Полтава – місто, яке має величезну духовну та культурну спадщину. А в стародавній частині міста є багато вулиць, які несуть на собі подих історії. І одна з них – це вулиця Котляревського.
Крокуючи цією вулицею, від вулиці Пилипа Орлика до вулиці Шевченка, ніби перегортаєш сторінки історичного роману. Старовинні фасади та затінки дерев тримають у собі спогади про часи, коли Полтава лише ставала культурною столицею. Її заклали за першим генеральним планом забудови міста. В 1803-1805 роках з’явилась вулиця Протопопівська.
Місце, де проходила вулиця було вже цілком обжитим. Тут на великій території відбувалася торгівля, припускають, що це був ринок. Замість нинішнього ЦУМу розміщувалося позиково-ощадне товариство та книжковий магазин. А навпроти був земельний банк. На протилежному боці перехрестя завжди було велелюдно, адже там на другому поверсі будинку № 27 знаходився кінотеатр «Колізей».
На Протопопівській тривалий час були торгові ряди, які згодом замінили житлові будинки. У будинку, де нині знаходиться Полтавський фаховий кооперативний коледж, у дореволюційні часи розміщувався популярний магазин Серафими Токарєвої.
На розі вулиць Небесної сотні та Котляревського під №20/8 зберігся дореволюційний будинок колишніх окремих класів Полтавської духовної семінарії, пізніше тут було музичне училище, яке очолював Дмитро Ахшарумов. Ще одна цікава будівля – народний дім Короленка на розі вулиць Юліана Матвійчука та Котляревського. У 1922 році зведено будівлю у новаторському на той час конструктивістському стилі. Проте народний дім у ній проіснував лише кілька років, його місце зайняла ЗОШ №10 (нині Полтавський ліцей №10)
Далі по вулиці, де нині парк і квіткові магазини, мало не з часів прокладення вулиці знову розміщувались торгові ряди. Із часом їх почали витісняти двоповерхові будинки, але деякий час тут ще можна було побачити ятки торговців.
До перехрестя із вулицею Шевченка (Новополтавською) будинків давньої забудови не залишилось. Але все ж увагу привертає колишній Дохідний дім Самуїла Когана, що на Котляревського, 32, який з тих часів лишився практично незмінним.
Також залишився будинок Фрішберга, у якому до 1917 року знаходився телеграф. Нині там Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня. Протопопівська хоч і вважалася центральною вулицею та до 1903 року особливої привабливості в неї не було, ймовірно через близькість торгових рядів.
Але все змінилося завдяки відкриттю пам’ятника Івану Котляревському, яке відбулося 30 серпня 1903 року. Ця подія стала національним святом української культури. На урочистості з’їхався увесь «цвіт» української інтелігенції.
На Протопопівській вулиці до цієї події посадили дерева, пам’ятник обнесли металевою огорожею.
Сам пам’ятник являє собою високий гранітний постамент, на якому встановлено бронзовий бюст Котляревського. У нижній частині постаменту – три бронзові горельєфи із зображенням головних героїв «Наталки-Полтавки», «Енеїди» і «Москаля-чарівника». Бюст письменника та бронзові горельєфи зробив полтавський скульптор Леонід Позен. Проєкт п’єдесталу розробив архітектор Олександр Ширшов. Цей бронзовий образ ніби споглядає за полтавцями, благословляючи їх на збереження рідного слова. Тоді ж тут заклали бульвар Котляревського. Це – ботанічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. Статус присвоєно для збереження чотирирядної липової алеї. Розташована вона вздовж вулиці. Площа бульвару становить один гектар, довжина алеї – 195 метрів.
Шануючи славетного земляка, на його честь у 1908 році вулицю Протопопівську перейменували на вулицю Котляревського.
Прогулянка вулицею – це подорож у часі. Вона огортає особливою атмосферою старої Полтави, де кожен куточок дихає історією, спокоєм і класичною архітектурою. Як для центру міста, тут навдивовижу тихо та комфортно. Затишок цієї вулиці із зеленими скверами лишається таким же, як і сто років тому.
Полтава стала колискою для письменника, а він, у свою чергу, перетворив її на справжню столицю української мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар