«Енеїда» на сцені Полтавського академічного обласного театру ляльок

Продовжуємо публікацію матеріалів  нашого автора  і волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».

225-й рік українці щиро сміються над пригодами Енея –  троянця в козацьких шароварах і жупані, "парубка моторного", що змушений був покинути рідний край і шукати нової вітчизни. Цього року виповнюється 25 років від того дня, коли в 1999 році вперше на сцені Полтавського театру ляльок була показана ця вистава. Ось такий подвійний ювілей бурлескно-травестійної поеми  «Енеїди». 

Вистава була створена для лялькового театру ще в 1998 році драматургом Ярославом Стельмахом. А поема  написана Іваном Петровичем  в 1794-1821 рр.  і відноситься до просвітительського реалізму, свідченням чого є українізація латинського тексту. Так вийшла енциклопедична картина українських старожитностей.  Поема – сатира на російсько-імперську дійсність, де Боги Олімпу – це дворянсько-аристократична бюрократія імперії Романових.  Тут використані мотиви народних та сторичних пісень. А ще в творі художньою мовою передана ідея відновлення автономного козацького війська.  Повністю «Енеїда» вийшла в світ після смерті  Івана  Котляревського, в 1842 році. Цей твір є першокласним джерелом з українознавства, українського побуту та культури XVIII століття.

Переселенці із Харкова та області подивилися у вересні цю виставу, де 80% нового акторського складу. Фантастично! Актори театру перетворилися на живий організм, який був дивовижним, правдивим. Ми сиділи у залі і забули, що це театр, адже перед нами козаки боролися з морською стихією, звучали старовинні українські пісні, козаки танцювали запальні танці, кохалися, пустували, а ще виконували складні трюки, які не під силу людям-акторам і робили це синхронно, чітко та динамічно. У кожного героя чи героїні був свій характер, харизма  та вдача, а це непросто при такій величезній кількості персонажів та на маленькій сцені. Важливим було те, що не лише розповідається історія, а й підкреслюється її актуальність в контексті найновішої історії України. Віват Полтавському театру ляльок! Ви – найкращі лялькарі України! Ми пишаємося Вами! Знімаємо капелюхи за найкращу «Енеїду» на теренах України ХХІ ст. і світу. Дякуємо режисеру вистави Анатолію Поляку, заслуженому артисту України,  художнику Василю Безулі, заслуженому художнику України, композитору Василю Якубовичу, автору хореографії Анжеліці Остапенко, заслуженій артистці України. 

Якби Іван Петрович зміг прийти на виставу, то він був би задоволений таким сучасним прочитанням його твору. На сцені титани акторської справи і молоді, які робили перші кроки стали одним чудовим ансаблем, що буває нечасто. Високо професійно, класно, захоплююче передано  ідеї поеми, а ще гумор. Ця вистава піднімала дух, давала надію і вчила долати труднощі, не забувати про сміх, який є і був зброєю українців, не гіршою від гармат.

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ