Слово про генія з Полтави Юрія Кондратюка

Продовжуємо публікацію матеріалі волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». 

Нещодавно на замовлення переселенців із Лисичанська та Лозової завідувачка науково-дослідним відділом новітньої історії Полтавського обласного краєзнавчого музею ім. В. Кричевського Валентика Клочко у рамках проєкту «Духовна Полтава» розповіла про долю науковця Юрія Кондратюка, ім'я якого золотими літерами написане в залі слави Космічного музею НАСА в США (Аламатордо), також його ім'ям у світовій науці названо трасу, яка вперше привела людину на Місяць, і кратер на зворотному боці цього  супутника Землі.

20 липня 1969 року американський астронавт Ніл Армстронг став першою людиною, якій вдалося пройтися супутником Землі. 16 липня 1969 року на очах у всього світу “Аполлон-11” взяв старт з космічного центру імені Кеннеді й, подолавши за 76 годин 384 тисячі кілометрів, 19 липня зайшов на навколомісячну орбіту. Пізніше один з авторів проєкту “Аполлон” Джон Губолт зізнався, що їхній політ здійснювався по “равликовій трасі”, яку запозичили з невеличкої книжечки українського механіка Юрія Кондратюка. Так світ дізнався про нашого земляка, ім`я якого замовчувалося в Радянському Союзі, лише до 90-річчя від дня народження про нього почали говорити на Україні.

Олександр Ігнатійович Шаргей (справжнє ім’я Юрія Кондратюка) народився в Полтаві у 1897 році. Вагітна мати хлопця, Людмила Шаргей (у дівоцтві баронеса Шліпенбах) взяла участь у багатолюдному протесті-демонстрації, за що потрапила до в'язниці. Через вагітність Людмила невдовзі вийшла з тюрми, однак, маючи проблеми з ментальним здоров’ям, потрапила в будинок для психічнохворих людей, де й померла, коли синові було 12 років. Батько Олександра Ігнатій Шаргей теж зіграв невелику роль в житті сина. Ігнатій залишив родину незабаром після народження дитини. Після навчання в Київському університеті та пізніше в Німецькій імперії, в 1906 році Ігнатій повертається до Російської імперії та забирає з собою сина до Санкт-Петербурга. Там він знаходить іншу дружину, з якою живе в цивільному шлюбі. Батько та матір Олександра померли в 1910 році. 12-річний хлопець залишився сиротою і повернувся до Полтави, де його виховувала бабуся.

Після смерті батьків його віддали до Другої полтавської чоловічої гімназії. Найбільший хист у хлопця був до фізики, математики та астрономії. Саме там у Шаргея й виникла ідея полетіти в космос, а свої роздуми хлопець описав на 104-х аркушах гімназійного зошита. У гімназії Олександр навчався з 1910 по 1916 рік і закінчив її зі срібною медаллю… Ще 1914 року, будучи 17-літнім учнем Полтавської міської гімназії, він розпочинає роботу “з визначення основних положень ракетного польоту”. Рукопис із 104 сторінок учнівських зошитів був насичений принципово новими ідеями й сміливими науково-технічними рішеннями щодо теорії (тоді все було лише теорією) космічних польотів. У квітні 1917 року він завершує роботу над твором, який має неофіційну назву “Петроградський рукопис”. З 1919 року працює над рукописами книг “Тим, хто буде читати, щоб будувати”, “Про міжпланетні подорожі”, “Завоювання міжпланетних просторів”.

У 1916 році Олександр вступив до Петроградського політехнічного інституту, проте вже через 40 днів його призвали до армії. Пройшовши школу прапорщиків, Шаргей до початку 1918 року воював на Кавказькому фронті проти турецьких військ. Служив у білій армії. Олександр розумів, що в будь-який момент його як колишнього білогвардійця, ще й дворянського походження, можуть заарештувати. Саме тому він пішов на авантюру, яку запропонувала його родичка, що проживала в Києві й дуже добре ставилася до Сашка. У 1921 році від туберкульозу помер її знайомий, студент Юрій Кондратюк, який був молодшим за Шаргея всього на 3 роки й мав схожу статуру. Тож на військовий облік замість Олександра Шаргея ставав вже Юрій Васильович Кондратюк 1900 року народження. У рукописі «Про міжпланетні подорожі» (1925 р.) Ю. Кондратюк найбільш повно і докладно (не тільки для свого часу, але і для наступних років) описав теоретичну можливість космічних польотів. 1929 року двома тисячами примірників за власний кошт Юрій видав книжку "Завоювання міжпланетних просторів". За допомогою цих розрахунків американські астронавти у 1969 році змогли дістатися Місяця. 

У 1930 році Кондратюк жив у Західному Сибіру, де працював над проєктуванням і будівництвом зерносховищ. Там він побудував найбільший у світі елеватор без металу та цвяхів, який уміщував понад 10 тисяч тонн зерна. Сам Кондратюк назвав його "мастодонтом", порівнюючи з доісторичною твариною. Замість того, щоб нагородити винахідника, його посадили до в'язниці, звинувативши в шкідництві… Геній у свідомості нащадків - і майже повна невідомість за життя. Перед Великою Вітчизняною війною Юрій Кондратюк працював у скромній проектно-експериментальній конторі вітрових електростанцій. 7 липня 1941 року він пішов на фронт у складі московського ополчення.

Незважаючи на великий вклад Ю. В. Кондратюка в наукову космонавтику, до початку запуску ракет у космос ніхто з широкого загалу про нього не знав. Українське прізвище російського вченого вперше згадується у виданому в 1969 році «Українському енциклопедичному словнику”. Лише у 80-х роках ім’я видатного вченого почало з’являтись у публікаціях. Значний внесок у вивчення й встановлення історичної правди про життєвий шлях Ю. Кондратюка зробив його двоюрідний брат, полтавець, інженер-підполковник, викладач Військово-повітряної інженерної академії ім. Жуковського  Анатолій Володимирович Даценко. Я з ним була особисто знайома, писала в газети міські та регіональні  і республіканські в 90-ті роки ХХ і на початку ХХІ століття. А ще розповіла пані Валентина  про  історію створення музею авіації й космонавтики ім. Ю. Кондратюка.

  Оксана Кравченко член НСЖУ та МСПУ