Григорій Костюк

Григорій Олександрович Костюк – український учений, літературознавець, письменник, критик, мемуарист, історик, журналіст, Лауреат Премії фундації Антоновичів (1988) та Міжнародної премії імені Володимира Винниченка (1991), Член Національної спілки письменників України.

Народився у 1902 році в Хмельницькій області. Середню освіту здобув у Кам’янці-Подільському. 

У 1929 році закінчив Київський інститут народної освіти, потім аспірантуру інституту ім.Т.Шевченка НАН України в Харкові, захистив кандидатську дисертацію. Викладав історію української літератури в Харківському педагогічному інституті професійної освіти, від початку 1934 року – у Луганському інституті народної освіти.

У листопаді 1934 року його звільнено «за націоналістичні прояви в лекціях» та «перекручування програми», в 1935 році заарештовано у Києві, був засланий на 5 років у концтабір у Воркуті, а в 1940 році після звільнення Григорій Олександрович оселяється у Слов’янську. У липні 1944 року емігрував у Німеччину. Тут, в еміграції, був одним із засновників та деякий час лідером Української революційно-демократичної партії.

У лютому 1952 року переїхав до США, де працював у Дослідному центрі Колумбійського університету.

Григорій Костюк був ініціатором створення ОУП «Слово». У 1959-1964 роках очолював Мистецьку комісію Комітету з побудови пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні. Був реабілітований у 1989 році.

У 2008 році видавництво «Смолоскип» провело в Києві презентацію двотомника спогадів Григорія Костюка «Зустрічі і прощання», вперше перевиданого в Україні.

Григорію Олександровичу випало бути літописцем літературного й мистецького життя української еміграції та діаспори. Він підкреслював, що українська література після революції розвивалася як на Батьківщині, так і поза її межами. Він аналізує творчість письменників, помітною є його роль у вивченні та публікації творчої спадщини Миколи Хвильового. Чимале місце в літературознавчих працях Костюка посідають постаті його сучасників.

Письменник вважає, що його мемуари – це певною мірою компенсація того боргу, який має українська література перед світовим читачем.

Для літературознавців великої ваги набувають наведені свідчення Костюка про історію зародження і розквіту письменницької організації «Слово».

Останні десятиліття своєї творчої діяльності присвятив спогадам. Розпочав свої «Зустрічі і прощання» в досить похилому віці, коли життя перейшло через межу 80-річчя. «Я дуже запізнився з написанням своїх спогадів, зізнався він, – я намагався нікого не повчати, нічим не хвалитись, ніде не випинати своєї особи».

Мемуари Григорія Костюка «Зустрічі і прощання» - це унікальний твір, який передає життєвий і творчий шлях відомого українського вченого, літературознавця, що не з своєї волі опинився далеко за межами рідної землі. Спогади розгортаються на тлі буремного ХХ століття.

Якщо в першій частині автор згадує події, що стосуються його життя: дитинство, студентська юність, входження у світ науки та літератури, страждання табірних років, повернення з ув’язнення, то в другій частині пам’ять переносить його з Донбасу до Києва доби фашистської окупації, потім до Львова, далі до Німеччини, звідки після років поневірянь потрапив до США. Брав активну участь у науковому та громадському житті української діаспори. 

Мемуари – це завжди документ. Вважають, що це документ приватного життя, в даному випадку життя українського літературознавця Григорія Костюка. Однак мемуари - це завжди документ епохи.

Ці спогади – своєрідний підсумок його довгого життя. «Зустрічі і прощання» - це авторське бачення подій. «Моєму поколінню, народженому на порозі ХХ століття, - зізнався він, - доля прирекла пройти виключно величний і одночасно трагічний шлях життя».

Він залишив нам не лише яскраві, колоритні в діалогах і монологах літературні портрети відомих талантів – письменників, художників, акторів, режисерів, громадських і політичних діячів, але й сповіді про пізнання ним людського, доброго і злого на перехрестях буреломного століття.

Поряд із розповідями про переживання свого драматичного минулого у цих книгах Костюк відкривається різними гранями свого таланту. Він – історик української літератури, критик, публіцист, громадський діяч, політолог, архівіст. Його доля є типовою для цілої генерації українських інтелігентів. Григорій Олександрович досяг високоліття. І, може, оця стійкість, яку він проніс через усе життя, та міцне селянське коріння дозволили йому дожити до віку патріарха українського літературознавства.

З цим двотомним виданням можна ознайомитись, завітавши до бібліотеки-філії №5.

Завдяки книгам «Зустрічі і прощання» ми, українці, ніколи не попрощаємося ні з Григорієм Костюком, ні з тими численними його сучасниками. Будемо перечитувати розгорнуту на весь історичний простір ХХ століття його драматичну долю і захоплюватимемось його вірою в переможну силу національної правди в Україні.