Другий рік триває повномасштабна війна на Україні. Для художників моєї країни настав час знаходити свої способи відображення цієї драматичної теми. Мистецтво — це просто спосіб мислення, спосіб життя, одна з небагатьох професій, що приносить якомога менше шкоди людству і світу. Але зараз ми зрозуміли, що культура — це теж зброя, естетична зброя. І усвідомлення цього вимагає від митців більш відповідально ставитися до образів і сенсів, які вкладають в свої нові роботи.
Нещодавно побувала на персональній виставці Максима Юхна під назвою «Одного разу», що відкрилася у Художньому салоні. Полтавського митця Максима Юхна знаю давно. Багато років тому влаштовувала йому 1 персональну виставку у бібліотеці приватного вузу, де працювала завідуючою. Тоді мені його представили, як учня Анатолія Лавренка. Справді картини, що виставив у бібліотеці, були схожі на роботи професійного художника Лавренка. Пройшли роки, уважно спостерігала за творчістю цього молодого митця, раділа успіхам. Нині Максим Юхно є членом НСХУ. Веде активну виставкову діяльність. Лише у 2022 році його твори були на бієнале в Венеції, у 2019 році - Алітусі. У минулому році двічі виставлявся у Мілані, а ще на Днях Данте у Флоренції. Цього року - у Києві. Так випускник Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка підкорює Європу. А ще він талановитий педагог. Вже 5 років в Полтаві працює його авторська студія «Рудий Кіт», співпрацює з «Мистецьким штабом» з 2022 року. Він веде арт-школу для дорослих, віком від 6 до 55 років.
Максима характеризує пошук нетрадиційних виражальних засобів, що передають зміст твору для сприймання його передовсім на філософському й асоціативно-чуттєвому рівнях, завдяки широкому використанню автором художніх прийомів символізму й алегорії, створенню відповідної кольорової гами для зображення сцен, що не повторюють реальні події, є не сюжетами, а радше алюзіями на пізнаваність цих подій нашою уявою. Картини на виставці складні для сприйняття, це метафізичні рефлексії на тему війни і сьогодення, відносини між людьми. Тут є люди ( реальні та блазні), також птахи, риби, зайці, коти але здебільшого не конкретні, а зображені в інтерпретації. Головна тема творів, показаних у салоні – філософська. Це пошуки шляху до світла. Картина під назвою «Маки. Почалося» написана вечором напередодні війни. Передчуття художника , що зображені на полотні, здійсняться через декілька годин. Це своєрідне живописне передбачення лиха… А от «Київ. Ребе» - твір написаний, коли був напад на Київ. Цікаво, що на вернісажі ми побачили і дві картини учениць Максима, що зустрічається зрідка в Полтаві. Це твори Наталії Романенко та Анни Маслової, котрі були присутні на виставці свого вчителя.
Оксана Кравченко, член НСХУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар