Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
Протягом 2-х років з моєю командою працює професійний психолог і психотерапевт Дмитро Медвєдєв, всі заняття проводить безкоштовно. Уже пройшло 11 тренінгів, в середньому було на них по 2 заняття. Однак майже половина тренінгів проходили впродовж 4-х занять. За 10 тренінгів ми вжє маємо 10 сертифікатів. Заняття у нас проходять у будні на базі 2-х бібліотек-філій № 2 і № 5.
Темою квітневого 12 тренінгу стало співчуття. Чому обрана така тема? Під час війни нам не вижити без співчуття.
Співчуття дозволяє бути разом з людиною в найважчих ситуаціях і станах. Ревнощі, заздрість, сором, ненависть, відчай – ці та інші складні почуття завдають страждання і тим, хто їх відчуває, і тим, на кого вони спрямовані. Для співчуття не потрібно ставати на жодну сторону, не потрібно шукати і знаходити винних, не потрібно переробляти і негайно покращувати. Достатньо просто побачити, наскільки важко у всьому цьому знаходитися. Співчуття відрізняється від співчування. Співчування – базується на нашій здатності поставитися на місце іншого і спробувати відчути щось схоже. Ми можемо співчувати тим, хто нам близький, тим, з ким у нас більше спільного, тим, чий досвід нам доступний. Ми можемо співчувати “своїм”: близьким, зрозумілим людям і ситуаціям, тим і тому, на чий бік ми стоїмо. “Чужим” ми не можемо співчувати. “Чужі” викликають у нас страх, огиду, гнів, осуд…
Цей тренінг, швидше за все, зацікавить тих, хто зустрічаючи життєві труднощі і невдачі на своєму шляху, звик звинувачувати в усьому себе або інших. Тренінг покаже важливість і силу співчуття, і підкаже, як швидше до нього прийти, оминаючи при цьому гнів, образу, роздратування, розчарування і депресію. Адже доброзичливе ставлення до себе часто сприймають як прояв слабкості або лінощів. Але численні дослідження доводять, що вміння співчувати собі робить нас сильнішими і здатними впоратися з викликами. Пригадайте, шановні читачі блогу, свою останню поразку або прикру помилку, яка й досі змушує вас шарітись та картати себе за дурість або егоїзм. Ви впевнені, читачі блогу, що так схибити могли тільки ви, і картаєте себе за дурість або егоїзм? Чи все ж таки ви намагаєтесь вгамувати свого жорсткого внутрішнього критика, пояснюючи йому, що помилятися - це природно? Більшість людей схильні жорстко засуджувати свої промахи. Дехто навіть пишається таким суворим ставленням до себе, адже хіба це не ознака амбітності та рішучості - стати найкращою версією самого себе? "Самоспівчуття - це спроба стати таким теплим і підтримуючим другом самому собі". Скептику ця ідея напевно здасться абсурдною. Але наукові дані підтверджують, що добре ставлення до себе зміцнює нашу емоційну стійкість, покращує здоров'я, добробут і продуктивність. Самоспівчуття також допомагає нам вчитися на помилках, які у першу мить нас засмучують.
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар