Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера з 3-х річних стажем Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
Вже стало доброю традицією, завдяки підтримці Надії Яківни Коновалової, начальника відділу маркетингу та реклами, Заслуженому працівнику культури України, проходження безкоштовних майстер-класів для дорослих переселенців із Харкова, Лозової, Лисичанська та Новоайдара, у рамках проєкту «Творчість – Дар Божий» на базі ТРЦ «Київ».
І ось, після 10 місяців перерви ми знову в ТРЦ «Київ». Кажуть, що глиняний виріб — чи то глечик, чи куманець чи щось інше — як чарівна, жива істота. Самі гончарі, коли рахували свою продукцію, говорили: «Я зробив горщиків двадцять душ, глеків — сорок душ…». Створення керамічних виробів — давнє ремесло, пов’язане як із матеріальною, так і з художньою культурою багатьох народів світу. Розквіту гончарства в Україні сприяла наявність на її території покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин. Опішнянська кераміка – це своєрідний етнічний символ української культури, світовий мистецький бренд. Саме Опішне стало місцем паломництва істориків й археологів, художників, кінематографістів, поетів та етнографів, діячів культури, науки та урядовців. Сюди прагнуть потрапити туристи не тільки з усіх куточків України, але й інших країн світу. Близько тисячі гончарних майстрів (кожен п'ятий житель селища) – такою була Опішня на Полтавщині в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Сьогодні традиції предків в Опішні продовжує всього десяток майстрів. Щоб зберегти самобутній промисел, гончарна столиця України звертає на шлях інновацій. Одна з місцевих байок говорить: у старовину для залучення покупців гончар перевертав макітру догори дриґом і танцював на ній гопак. Краса, міцність і практичність – три кити, на яких століттями трималася знаменита опішнянська кераміка. У XXI-му до них додався четвертий – IT. Ірина Михайлівна Ардашева, за фахом біолог, яка вже не одне дестиріччя працює з глиною, створила творчу майстерню, де ми вчимося особливостям роботи з глиною опішнянською та слов’янською. Слов’янська глина - матеріал, який створено природою для українців, відповідно найкращий для нас. Шкода, що окупант щодня зазіхає на волю й життя українців, та ще й на нашу глину. У Слов’янську — понад десяток кар’єрів із покладами глини. Видобуту глину спершу перетирають в порошок, а потім змішують з водою. Глина, за словами майстрів, повинна вилежатися приблизно рік, щоб вона перезимувала та перелітувала… На цьому майстер-класі ми робили тваринок: котиків, змій, хомячків.
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар