Чорний кіт несе нещастя.
Перейде дорогу - все.
День пройшов нанівець.
Люди вірили в цю правду і часто потрапляли в халепи.
Чорному коту набридло щоразу вибачатися за свій колір і розмір, постійно.
Адже чим він більший, тим сильніше страх у людських серцях.
Він вирішив змінити імідж.
Стати промінчиком світла і тепла.
Щоб ніхто не лякався вічно і завжди.
Для цього звернувся до своїх важливих друзів - бджілок-трудяжок.
Попросив зробити легке мелірування по всій шерсті.
Наблизившись до них подібних, а раптом люди приймуть його за свого і полюблять так само, як і бджілок?
Хоч він не несе мед, але може лікувати їх від усього.
Вислуховувати і муркотіти, заспокоюючи кожен орган, приводячи розум у стан спокою.
Сказано - зроблено.
Пофарбували його смужками в жовтий колір.
І тепер він став схожим певною мірою на в'язня своїх бажань, справді неважливих.
Посміховиськом, а не котиком прекрасним.
Чорного не любили за забобони, а в смужку сприймали тепер як стрьомне явище.
"Дивні ці люди", - подумав котик.
"Себе вони, значить, теж не люблять, раз дивляться один на одного зверхньо і важко."
Дурень!
Альбіна Діденко, читачка бібліотеки
Немає коментарів:
Дописати коментар