Бджілка збиралася на побачення з джмелем.
Їй було приємно усвідомлювати, вже від самої лише думки, що на неї звернули увагу.
І водночас страшно було втратити його назавжди.
Ох, вона частенько закохувалася.
То в таргана страшного.
То в мурашника кусючого.
То в павука волохатого.
Кожен любив себе і своє звичне життя.
Один із них навіть став професором Лінгвістичного університету.
Павучок?
Тарган без вусів.
Із джмелем вона хотіла створити міцну сім'ю, але й за ним полювали її ненависні конкурентки - стервозні й противні оси.
І все-таки бджілка не втрачала віру в себе.
Вона до останнього чекала любові і знайшла її в ньому, в красивій і правильній цього разу комасі.
Все б нічого, але це були її ілюзії.
У реальності він не прилетів на побачення строго за призначеним часом.
Бджілка засмутилася, але озирнулася навколо себе і побачила, що на цьому життя не закінчується.
Увага так легко прийшла, і з легкістю також до когось перейшла.
Посміхнулася, підбадьорилася і полетіла до соняшника жваво, збирати нектар для людей, у яких мед вважався кращими ліками від усіх хвороб, зокрема й від серцевих виразок і бід.
Справжня любов - давати за призначенням те, що виходить з користю і для тебе самої, не обриваючи при цьому пелюстки з квітів.
Для того щоб перевірити:
"Любить чи не любить?
Він буде чи не буде з тобою".
Альбіна Діденко, читачка бібліотеки
Немає коментарів:
Дописати коментар