Продовжуємо публікувати матеріали волонтера і нашого активного читача Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Поговоримо про сучасну фотографію і найкращого її представника ХХ століття Василя Пилип`юка.
Василь Васильович народився 10 січня 1950 р. у с. Новоселиці, Снятинського району, Івано-Франківської області , а помер 18 листопада 2017 р. у м. Рівне). Поховали фотохудожника на 50 полі Личаківського цвинтаря у Львові. Все життя його було переплетено з долею цього міста, яке він оспівав у фотомистецтві.
Цьому українському фотохудожнику було 67 років, коли він пішов за вічну межу. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993р.), заслужений діяч мистецтв України (1998 р.), йому присвоєно вчене звання професора (2015 р.). Художник Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP) (2007), президент видавничого підприємства «Світло й Тінь», головний редактор журналу «Світло й Тінь», член Національної спілки журналістів України, член президії та правління Національної спілки фотохудожників України, заступник президента Світового об'єднання фотографів українців (С.О.Ф.У. США), завідувач кафедри фотомистецтва Київського Національного університету культури і мистецтв. Про це нам оповіла Світлана Ємець, старший науковий співробітник літературно-меморіального музею Володимира Галактіоновича Короленка, котра провела презентацію виставки.
«Митець художніх фотографій, це біля 2000 художніх і документальних творів, фотоновел, значна частина яких вже ввійшла до надбань світової мистецької спадщини. Із 1969 року твори експонувалися на понад 100 вітчизняних і міжнародних виставках».- Розповів на відкритті його другої персональної посмертної виставки в Полтаві у 2026 році Сергій Назаркін, голова ПОО Національної спілки фотохудожників України, куратор цієї виставки у літературно-меморіальному музеї Володимира Короленка. – « Василь Пилип'юк – автор та видавець 115 мистецьких фотоальбомів, з-поміж них — «Львів», «Живиця», «До тебе полинуть», «Пієта в камені», «Львівський державний академічний театр опери та балету ім. І. Франка», «Львівщина», «Ровенщина», «В краю Черемоша й Прута», «У світ широкий», «Древній Галич», «Львів. Пори року», «Золота підкова України», «Львів соборний», «Львів з Високого Замку», «Шевченкова посвята», «Україна — земля Тараса», книги серії «Постаті»: «Лицар нації» — М. Колесса, «Чудотворна самобутність» — Г. Кірпа, «Погоня» — Д. Павличко, «Завжди вчитель» — І. Франко, «Світи Святослава Гординського», «Сподвижник національної медицини» — М. Павловський, «Світ моєї любові» — М. Поплавський, «Володар кам'яного персня» — Б. Возницький, «Окрилений мистецтвом» — В. Овсійчук, а також видання «Це моя Україна», «Для тебе, Львове, я живу!», «Земле Франкова, вклоняюсь тобі! Львівщина», «Україно, ти для мене диво!», «Світлопис душі», «Львів, осяяний небесами», «Світовідчуття епохи», «Долею даровані зустрічі»». Сергій Назаркін пообіцяв, що полтавці ще ознайомляться з фотографіями із фотоальбому «Долею даровані зустрічі». А слово своє він дотримує завжди, бо така він відповідальна людина. В активі митця понад 80 персональних виставок.
На виставці у музеї В.Г Короленка представлено майже 20 високопрофесійних робіт митця. А на першій у літературно-меморіальному музеї Івана Петровича Котляревського – сорок творів. Однак твори не повторюються. Як це часто буває в Полтаві. Серед його робіт немає прохідних, кожна незабутня і філософська. Вони всі мають назви, як «Тиха риболовля», «Гуцульське золоте руно». Однак такі цікаві образи, кожне фото має подвійний зміст. Ти бачиш одне здалеку і розширюється бачене поблизу роботи. Тут видно вплив Тарковського у відтворенні неба та його стихії, А сцени із життя сучасних гуцулів перекликаються з фільмом «Тіні забутих предків» Параджанова. Така дивовижна гра , де поряд історія та сьогодення мешканців Карпатського краю. Як і Арсеній Тарковський, він вірив у людину як істинний художник, вірив у відродження і умів збирати для нього людські сили.
Моя команда щиро дякує пану Сергію за таку чудову фотовиставку. Приємно, що Полтавська організація НСФУ живе активним життям в роки війни і у нас є такі могутні Піонери фотомистецтва, як Сергій Назаркін, які роблять усе можливе у цей складний час для популяризації української і зокрема полтавської фотографії у нашій державі, адже зараз виставки наших талановитих земляків, із успіхом , демонструються у різних областях України.
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар