Видатний архітектор Полтави – Юрій Олійник

Продовжуємо публікувати матеріали з циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади»  активної читачки нашої бібліотеки і волонтера  Оксани Кравченко.

І липня ми відзначили День архітектора великою подією вжитті обласного центру – побували на вернісажі видатного архітектора сучасності Юрія Олійника у рамках проєкту «Духовна Полтава». Це один із перших проектів, який я започаткувала ще весною 2025 року для моєї команди. 

Творчий доробок цієї багатогранної людини на виставці «Архітектурна Полтава» просто вражає. Він проектував житлові будинки, промислові об`єкти, торгово-розважальні центри, церкви, навіть радіотелескоп, а ще пам`ятники видатним людям України та найбільше ним проектовано меморіальних комплексів воїнам , загиблим у війнах в ХІХ, ХХ ст. у містах Полтаві , Києві та Севастополі. Про це і оповідає персональна ретроспективна виставка в літературно-меморіальному музеї В.Г. Короленка, де представлено 35 робіт. Серед них члени моєї команди побачили малюнки, ескізи, фотографії об`єктів.  Ми скільки разів їздили до с. Горбанівки і не знали, що автором церкви є Юрій Олійник. 

Автор ідеї цієї виставки Микола Ярошенко, музейник, історик. Вела презентацію Ольга Вечерок, науковий співробітник музею. Юрій Павлович    людина розумна, з високою внутрішньою культурою, самоповагою, з високим рівнем відповідальності за себе, за державу, з почуттям міри абсолютно в усьому (у словах, діях), правдива, порядна, чесна. Юрій Олійник народився. 25 липня1952 р. у м. Кусари в  Азербайджані. Юрій Павлович  у1975 р. закінчив архітектурний факультет тоді іще Полтавського інженерно-будівельного інституту. Відтоді його життя пов`язане з нашим містом. У 1975‑1991 рр.  він працював у Українській філії інституту «Діпрогеолбуд». У 1990–1991 рр. ‑ головний архітектор проектів «Полтавархпроект». У 1991‑1995 рр. – директор творчої проектно-виробничої фірми «Перспектива».  У 1995‑2012 рр. очолював ТОВ фірми « Арт-А». Працював і у столиці. Так , у 2000‑2010 рр. ‑ в Державному підприємстві «Центр» м. Київ, у спеціалізованому дослідницькому підприємстві «Меморіали України», у «Центрі дослідження і впровадження демократичного контролю над органами влади в Україні» м. Київ, в якості головного архітектора та консультанта з питань архітектури. Він із 1990 р. ‑ член Національної спілки архітекторів України. Під час проєктування архітектор повинен враховувати ергономічні, енергоефективні, санітарно-гігієнічні та безпекові аспекти. Проєкт має не тільки відповідати цим вимогам, але й гармонійно вписуватись у навколишній міський простір. Юрій Павлович  досконало орієнтується в сучасності і вміє передбачати майбутнє. Адже об'єкти, створені  архітекторами «живуть» довше за своїх авторів. Архітектура пробуджує почуття в людині. Завдання архітектора полягає в тому, щоб зробити ці почуття  точнішими.

На вернісажі колеги і друзі, серед яких Микола Підгорний, заслужений художник України, Ольга Курчакова, директор Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. М. Ярошенка, Юрій Самойленко, голова обласної організації НСХУ,  говорили про значення  творчого доробоку в Полтаві: комплекс Галереї мистецтв (вул. Європейська, № 7, 1999 р.); відбудова Троїцької церкви Хрестоздвиженського монастиря (1999 р.); торгівельно-розважальний центр «Конкорд» (вул. Європейська, № 60 а, 2003 р.); мистецька крамниця (вул. Пилипа Орлика, № 18/2, 2008 р.); благоустрій могили І. П. Котляревського (парк І. П. Котляревського); реконструкція Панянського бульвару з пам’ятником Українським загиблим козакам (1994 р.); пам’ятник Раїсі Кириченко (вул. Раїси Кириченко, 2012 р., скул. М. М. Цись); реставрація пам’ятника на Братській могилі російських воїнів, загиблих у 1709 році під Полтавою (вул. Шведська Могила, 2008 р.). Всі ці обєкти доводять, що наш земляк  має просторове мислення, є креативним, відповідальним,  орієнтованим на результат, уміє працювати в команді. Найголовніша особливість успішного архітектора — це сміливість. Пан Юрій  не боявся робити щось нове, незвичне, оригінальне — те, що має формувати новий культурний пласт, у якому архітектура висловлює стан та запит суспільства. Архітектор завжди трохи мрійник, але мрійник, котрий пам'ятає про реальність. Він є одним із естетів міста, які зробили його кращим і комфортнішим для життя.

Особливу атмосферу святу надав саксофоніст Віктор Перетятько, який своєю грою повернув нам юність.

Оксана Кравченко, член НСХУ, МСПУ