Перші письмові відомості про використання килимів у Центральному Поліссі віднаходимо вже в «Повісті минулих літ», де розповідається про вбивство у X столітті в Овручі древлянського князя Олега, тіло якого «винесли і поклали на килимі».
В Україні, де на рівні держави бракує конструктивного стратегічного бачення свого культурного поля, станом на 2019 рік не створено державного, приватного чи іншого суспільного сучасного ресурсу для інтерактивного висвітлення килимарства як національної спадщини. Український килим — історично, промислово-виробничо, мистецько — не відомий у світі внаслідок відсутності інформаційних ресурсів, а також науково-популярних текстів мовами міжнародного спілкування. На загальнонаціональному рівні новий етап культурно-мистецьких ініціатив в Україні розпочався із заснуванням у 2017 році «Українського культурного фонду» — державної установи, діяльність якої сприяла громадській участі. Вже у короткому часі це дало відчутний результат — зросла кількісно та урізноманітнилась палітра проектів. Воднораз, увиразнився запит суспільства на тематику, формати і «жанри» заходів, дозволяючи формуватися напрямам культурного розвитку демократичніше. За 2018—2019 рр. об’єктом уваги неодноразово був і художній текстиль — відбулись проекти «Відродження буковинського ліжникарства» (Чернівці, 2018 р. ), «Школа буковинської тайстри» (Чернівці, 2019 р.), «Шляхами тканої Буші» (с. Буша Ямпільського р-ну Вінницької обл., 2019 р.). Віртуальний музей Михайла Біласа (2019 р.). Рідкісним авторським мистецьким проектом, який містив й ретроспективу українських килимів з Полтавщини XVIII—XXI ст., став «Арт-текстиль» полтавського художника Олександра Левадного, Народного художника України, педагога, що відбувся 2016 року у залах Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського. За задумом куратора, проект пов’язав в одному просторі досвід традицій та втілення абсолютних новацій в текстильних формах» у вигляді двох виставок — «Коло» і «Джерело духовності. Мені поталанило відвідати ці унікальні вернісажі.
І от в 2025 році в у проєкті «Творчість – Дар Божий» члени моєї команди ознайомилися з персональною виставкою Ніни Токової , члена НСМНМУ, лауреата обласної літературно-мистецької премії імені Панаса Мирного під назвою «Кольорова нитка життя» у літературно-меморіальному музеї І.П. Котляревського. Так виставкою відзначила своє 6540-ліття наша сучасниця, красива і талановита панна Ніна – королева полтавського килимарства. Ніну Іванівну, котра родом з Кіровограду, я знаю вже не одне десятиліття, як талановитого килимаря і зберігача традицій Полтавського краю. Вона навчалася у Решетилівському художньому училищі та Вижницькому училищу декоративно-прикладного мистецтва, що дало змогу досконало вивчити орнаменти східної та західної України. Щороку роботи майстра килимарства можна побачити на Сорочинському ярмарку. Вона брала активну участь у багатьох Всеукраїнських, міжнародних та регіональних виставках. У творах панни Ніни спостерігається значна різноманітність композицій з ритмічним укладом стилізованих і водночас мальовничо трактованих квітів, листя, галузок, які легко і вільно стеляться на світлому тлі. Характерні елементи оздоблення килимів - Дерево життя з великими квітковими формами у вигляді бутонів, калини, яблуневого цвіту, винограду, соняха тощо. Зустрічаються зображення птахів та звірів, які часто меншого розміру, ніж рослинні форми. Всі килими яскраві і вишукані. Я стояла та дивилася на них у виставковій залі музею і немов мурашки по шкірі пішли. Це спілкування з творами Ніни Токової, як молитва перед іконою в церкві, адже від кожного килима йде чисте світло, що немов зігріває тебе і дає наснагу жити.
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар