Про ілюзорне життя, або купівлю сімейного щастя за гроші

Про ілюзорне життя, або купівлю сімейного щастя за гроші

Продовжуємо публікувати матеріали волонтера Оксани Кравченко із багаторічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади». Продовжуємо розповідати про цікаві моменти із  культурного життя Полтави.

Нещодавно члени  моєї команди «Радість» побували на виставі - дипломній роботі студентів 4 курсу Полтавського професійного коледжу мистецтв ім. М. Лисенка. Цьогоріч відділу "Сценічне мистецтво" цього навчального закладу виповнилося 30 років. Назва вистави була таємницею від глядача. Лише за 30 хв. до початку стало відомо, що це "Амількар, або Людина, яка платить". Це лірична комедія режисера-постановника Олександра Любченка, заслуженого артиста України.

 На виставі, у приміщенні обласного театру імені Миколи Гоголя, був справжній аншлаг. Вистава «Амількар, або Людина, яка платити» (за п'єсою французького драматурга Іва Жаміяка) — це глибока лірична комедія про чоловіка, яка зневірилась у справжніх почуттях. Ів Жаміак, видатний сучасний французький драматург, відомий усіма життєвими п'єсами. У своїх роботах він майстерно підтримує глибокий психологізм, легку комедію, гротеск та серйозну драму, підіймаючи питання справжніх і награних почуттів. Він закінчив історичний факультет. Під час Другої світової війни потрапив у полон, де й почав писати свої перші п'єси. Тридцять років працював на радіо як автор і постановник п'єс, що принесло йому велику популярність у Франції.

Я дивилася цю сучасну виставу і згадувала, порівнювала з виставою, що бачила у шкільні роки «Дерева вмирають стоячи». Це відома психологічна п'єса іспанського драматурга Алехандро Касони, написана  ще у 1949 році. Це зворушлива драма про силу ілюзій, самопожертву та справжнє людське достоїнство. Назва п'єси є метафорою, що символізує стійкість. Вона вчить тому, що навіть у найскладніших життєвих випробуваннях людина має зберігати гордість, мужність і залишатися сильною до кінця — як дерева, що стоять навіть тоді, коли вмирають. Головний герой, сеньйор Бальбоа, керує таємною організацією «Проєкти ілюзій», яка допомагає людям втілювати їхні мрії та виправляти трагічні помилки реальності.  Трагедія полягає в тому, що двадцять років тому Бальбоа вигнав з дому свого єдиного онука через його жорстокість. Проте його дружина (Бабуся), хвора на серце, продовжує жити ілюзією, свято вірячи у доброту онука і щотижня отримуючи від нього листи. План порятунку в тому, щоб врятувати дружину від правди, коли справжній онук-злочинець раптом повертається, Бальбоа наймає молоду дівчину Ізабеллу та актора, щоб ті зіграли роль онука та його щасливої дружини.  Кульмінація твору: Ілюзія стає справжнім щастям для старенької. Проте справжній онук з’являється на порозі і шантажем вимагає гроші. Щоб зберегти казку, Ізабелла та Бабуся приймають неочікувані рішення, які доводять, що доброта і любов здатні творити дива. 

У творі, що ми бачили у Полтаві,  як головний герой-багач  наймає 3-х людей, яким вкрай потрібна робота, щоб створити ілюзію сімейну, адже 20 років він прожив у шлюбі, однак від нього пішла кохана дружина. Він платить і встановлює свої правила. За скажені гроші він наймає трьох незнайомців (актрису Елеонору, продавця газет Віржінію, художника Машу), щоб ті зіграли турботливу дружину, чарівну дочку і відданого друга. У виставі ми побачили трьох випускників Полтавського фахового коледжу мистецтв ім. М. Лисенка за спеціальністю «сценічне мистецтво»: Вікторію Бондаренко, Софію Васіну та Івана Фролова. Випускникам-акторам допомагали актори-гоголівці, які теж свого часу закінчили коледж ім. М. Лисенка: Семен Білокінь, Марія Озерянко і Євген Захарчук. 

Ця гра у родину поступово змінює життя всіх учасників вистави. Чим ближче фінал, тим складніше стає учасникам відрізнити награні почуття від справжніх. Та й сам месьє Амількар починає плутати – де реальність, а де сценарій… 

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ