Продовжуємо публікувати матеріали волонтера і нашого активного читача Оксани Кравченко із шестирічного циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
Сьогодні поговоримо про археологію Полтавщини, завдяки виходу в 2026 році історичного нарису під такою назвою.
Авторами його є знані на теренах України люди: Ірина Кулатова, археолог, музейник, Лауреат премій імені Петра Ротача та Самійла Величка та Олександр Супруненко, археолог, музейник, пам`яткоохоронець, історіограф, видавець та краєзнавець, Заслужений працівник України, Почесний краєзнавець України, Лауреат премій імені Самійла Величка, Вікентія Хвойки і Володимира Малика.30 років тому непростим було створення Центру охорони досліджень пам`яток археології на теренах Полтавщини, чому посприяв Петро Бондаревський, тодішній начальник управління культури, котрий займався питаннями охорони й досліджень об`єктів найдавнішої культурної спадщини, яких у нашому краї понад 7000. За чверть століття Центр став відомим науково-дослідним і пам`яткоохоронним закладом, знаним на Україні та за її межами. Загальний науковий доробок співробітників Центру за 25 років – понад 3500 наукових праць, майже 500 наукових звітів за проведені на Полтавщині дослідження… Директорами Центру були: засновник Олександр Супруненко (1993-2008 рр.), Ірина Кулатова (2008-2018 рр.), В’ячеслав Шерстюк (з 2019 р.).-У цій книзі є 13 розділів і 2 додатки, список скорочень, резюме англійською мовою.
Вивчення пам`яток археології Більського городища та його округи різних епох завжди залишалася на вістрі уваги колективу науковців цього центру, і про це йде мова у 1 розділі книги, а далі – про вивчення старожитностей Лубенського Посулля, Хоролу, приполтавських теренів, міста Миргороду, на Зіньківщині. Велика увага приділена науково-рятівним дослідженням на території обласного центру. Серед унікальних знахідок на краю Соборного майдану – висла свинцева актова печатка з погрудним зображенням св. Іоанна Предтечі із хрестом біля правого плеча і написом. У науковому виданні розповідається про найзначніший та результативніший Горішньоплавнівський пам`яткоохоронний проєкт, пов`язаний із розширенням площ кар`єрів із видобування залізистих кварцитів в окрузі міста. Полтавські археологи й досі знаходять останки воїнів ІІ Світової війни. Так, під час розкопок Петрашівського кургану, в 2011 році було знайдене вересневе захоронення 1941 р. воїнів-артилеристів 1055-го полку 297-ї стрілецької дивізії, які загинули під час захисту села від фашистських загарбників. Їх урочисто перезахоронили 25 вересня 2011 р. у братській могилі в центрі села Салівка Кременчуцького району. За перші 20 років діяльності Центру здійснено чимало окремих дослідницьких проєктів, пов`язаних із науково-рятівними розкопками у зонах шляхобудівництва чи видобувних робіт. Так, весною 2007 р. В`ячеслав Шерстюк, тоді іще старший науковий співробітник, досліджуючи великий курган доби енеоліту-бронзового віку, виявив унікальне поховання жінки-шаманки, де були предмети культу та «знахарські» реліквії-прикраси, що виготовлені із зубів людини. Через багато літ команда науковців Центру розповість про нього сучасникам, завдяки інноваційному проєкту «ViRтуальність забутих предків: імерсивний світ шаманського поховання бронзової доби». Із ним ознайомляться не лише мешканці Полтавщини, а й Польща та Італія.
Одним із важливих напрямків досліджень Центру була козакознавча проблематика. Розпочалося її вивчення із обстеження околиць села Жуки на початку зими 1993 р., із описом знищених культових споруд, Кочубеївського маєтку-кам`яниці, старих цвинтарів… Підтримуючи розпочатий у країні рух щодо вивчення пам`яток історії українського козацтва, Центр того ж року започаткував підготовку збірника наукових праць «Козацькі старожитності Полтавщини». Усі напрямки діяльності Центру були задіяні у підготовці «Зводу пам`яток історії та культури України. Полтавська область». Нині маємо 19 випусків, що видавалися порайонними випусками. За час свого існування Центр став ініціатором випуску в світ понад 200 видань, переважно наукового та краєзнавчого спрямування. Центром проведено 50 наукових заходів (конференцій, читань та семінарів) у м. Полтава, Горішні Плавні, Кременчук, Лубни та Миргород і смт. Котельва. Неможна не згадати роботу Центру по сприянню появі на Полтавщині 2-х пам`ятних знаків, створенню 2-х скансенів із колекціями зразків найдавнішої монументальної скульптури у Горішніх Плавнях і в Полтаві, виготовленню і встановленню 6 меморіальних дошок у Полтаві, Більську, Лубнах із увічненням імен археологів, збирачів колекцій – подвижників та педагогів, завдяки яким з`явилися музейні осередки на теренах краю.
Цілий розділ присвячено співробітника Центру, який став «кузнею» кадрів для вітчизняної археології, музейництва та культури. Із-поміж заслуг Центру було встановлення 1100-літнього віку Полтави, за результатами археологічних досліджень, 900-річного віку від заснування давньоруського поселення у Кременчуці, забезпечення умов для створення історико-культурного заповідника на Більському городищі…
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар