Продовжуємо публікацію матеріалів волонтера Оксани Кравченко із циклу «Моя Полтава – мої роки і спогади».
У 2025 році розпочав роботу новий спільний проєкт «Український кінематограф: історія і сучасність», де залучені співробітники Полтавського обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, бібліотекарі бібліотек-філій № 2 і № 5 та моя команда переселенців і полтавців.
.jpg)
Другий весняний місяць у народі називали цвітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, а трохи літа. Благовіщення, яке шанують, як свято землі – це пробудження природи після зими, святкуємо також Вербну неділю, а ще велике і радісне свято – Великдень. Неодмінний атрибут цього свята – писанки й крашанки. Нині – це головний символ Великодня. А кілька століть тому – знак перемир’я, оберіг під час стихійного лиха та панацея від будь-якої хвороби, переляку і вроків.
Такі слова промовляли господині на Полтавщині, коли випікали весняний обрядовий великодній хліб. Виготовляється він тільки з дріжджового тіста і в кожній родині є свої секрети приготування смачної паски. А випікали її багато, від 5 до 50 штук, щоб вистачило на всіх членів родини та родичів. А ще в пошані була й інші смаколики – калачі, коржики, пряники-медяники, сластьони.
Місто Полтава визнане не тільки духовною столицею України, а й її зеленою перлиною. У наш час зелені насадження займають більше тисячі гектара. Зеленими шатами вкрита третина загальної площі міста. Полтава здавна славилася своїми парками, скверами, гаями, а також меморіальними деревами, що тісно пов’язані з пам’ятниками історії та культури і складають другу «архітектуру» міста. І це поєднання надає місту особливої привабливості.
Мистецтво завжди було потужним засобом вираження людської душі. І, як підтвердження цьому – персональна виставка творчих робіт читачки бібліотеки-філії № 5, учениці Полтавської дитячої художньої школи ім. Святослава Пашинського Софії Діденко. В експозиції, яка розгорнута в читальній залі книгозбірні, представлені оригінальні роботи, в яких присутні сучасні українські мотиви і які зачаровують глибоким змістом.
Коли думаєш про Україну, одразу на думку приходять широкі степи та багата культурна спадщина. Але є ще один аспект, що заслуговує на увагу — гірські пейзажі, які відіграють надзвичайно важливу роль у творчості українських фотохудожників.
«...оселившись у царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Гесіодом, Гейне і Сервантесом. Але я буду з ними говорити українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу. І ще я скажу там, у царстві тіней, що я, Майк Йогансен, був при житті і залишусь по смерті одним із кращих поетів української оновленої землі». Літературознавці називають його творцем українського авангарду. Михайло Гервасійович Йогансен народився та виріс у передмісті Харкова. Коли відбулася більшовицька революція, йому було 22 роки.
.jpg)
Ми всі починаємо свої мандрівки в життя саме з цих простих, як нам здається, але дивовижно багатих казок. Казка – це світ чарівний та незвичний, диво, сповнене краси, давній і мудрий порадник. Вона буває сумна і весела, навчає нас розуму, висміює ледачих і хвальків, дарує щедрість. Діти дуже люблять слухати казки, а батьки з великим задоволенням розповідають їх дітям. Тому, дорослі, які завітали на День казки у бібліотеку-філії № 5 ще раз перегорнули сторінки улюблених у дитинстві книжок, зустрілися через десятки років з дивовижними казковими героями.
«Замок в Карпатах» Ж.Верна демонструє зовсім іншу сторону таланту автора, ніж та до якої ми звикли. Як пише сам Верн «Ця історія не є фантастичною; вона тільки дещо романтична».
Розповідаючи історію кохання Рудольфа Горца і Франца Телекі до італійської оперної співачки Стілли, що закінчилася трагічно, Ж.Верн, пише майже «готичний роман», в якому наука відходить у тінь, даючи простір оповіді про «любовний трикутник» на фоні майстерно зображеної природи Трансільванії, а також життя тамошніх людей, серед яких навіть атеїсти вірять у духів та інших надприродних істот: «там навіть безвірники забобонні» - стверджує автор.
Євген Чумак, читач бібліотеки