«Полтава очима Короленка»

Продовжуємо цикл замальовок, нарисів, інформацій  «Моя Полтава - мої роки і спогади» нашої постійної дописувачки Оксани Кравченко.

Члени ГО «Аматорський театр «Малафея» провели пішохідну екскурсію містом присвячені В. Короленку.

Ця театралізована та інтерактивна  екскурсія триває 2 години, маршрут  прокладений між двома помешканнями Короленка, - будинком Петра Старицького (нині будівля СБУ) та будинком на Мало-Садовій, де пройшли останні 18 років життя письменника-демократа. Незвичність її полягає в тому, що окрім простої  і звичної для полтавців екскурсії, яку проводить Людмила Вітенко, голова  цієї громадської організації, тут іще  у  5 сценках на 5 локаціях  зайняті актори аматорського театру. А це дає змогу розповідати про Полтаву через спілкування Володимира Короленка і його дружини Євдокії, доньок , спогади першого наркома освіти та культури Анатолія Луначарського, одного із основоположників так званої пролетарської літератури, та Олексія Буніна і його громадянської дружини Варвари Пащенко. 

Володимира Галактіоновича показує  Павло Артеменко, а Євдокіію Семенівну  - Марина Недоборенко, доньок письменника - Софію - Альона Плахтій та Наталію - Яна Штана, Івана  Буніна - Олексій Керусов, а  Варвару Пащенко - Інна Керусова. У Анатолія Луначарського перевтілюється Олексій Орел, а  в двох чекістів - Сергій Дремов та Валерій Матевосян. Аматорський театр  використав в роботі  щоденникові записи Короленка та  автобіографічну  повість Івана Буніна «Життя Арсеньєва» , адже  в 1891—1897 рр.  він жив у Полтаві, працював бібліотекарем земської управи,  дописував до газет. Екскурсія розповідає не лише про місцинки, пов’язані із життям прозаїка  і публіциста, також про його правозахисну діяльність, зокрема про те, як зупинив єврейські погроми у нашому місті та про роботу у «Лізі порятунку дітей»  під час голоду у 20-ті роки ХХ ст. Через неї Американська організація допомоги і Міжнародне товариство допомоги дітям організували постачання в Україну продовольства, одягу, медикаментів. Завдяки міжнародному авторитету Короленка Ліга співпрацювала також з іншими закордонними організаціями, зокрема з Датським Червоним Хрестом. Загалом за роки існування «Ліги порятунку дітей» ( із 1918 р.) ця організація врятувала 75 тисяч маленьких громадян. І не лише від голодної смерті, але й від безпритульності, хвороб, дала їм путівку в нове життя. Так, наприкінці 1919 року на хуторі Триби під Полтавою була організована колонія, яка пізніше отримала ім’я В. Г. Короленка. Володимир Галактіонович вважав, що діти мають не лише отримувати їжу і дах над головою, але й займатися корисною справою, тому вихованці колонії навчалися сільськогосподарської праці та випускали власний журнал. Пізніше, цим досвідом скористався  педагог і письменник Антон Семенович Макаренко, котрий першу колонію організував саме  в Трибах…

Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ