пʼятниця, 14 січня 2022 р.

Біла Ворона

Ущухла буря, вітер стих,

Заграло сонця коліщатко

В родині Воронів старих

Знайшлося біле пташенятко.

Та тиха радість не прийшла…

Гадали мама з татком:

«Чи кара Божа в дім зайшла?

Чому у нас таке дитятко?»

Зростає юнка на привіллі, 

Серед подруг метка, красива, 

Їй до вподоби навіть кволі, 

До інших зовсім  не спесива.

Прийшла пора, кохати час!

Таке  Білявка всім сказала:

«О милі друзі, не до вас,

Бо тільки з Соколом літала б…»

«Навчу тебе я полювати,» - 

Він вихвалявся їй на гріх, - 

«Добро своє будем плекати,

А їсти гниль? Це просто сміх!»

Стара Ворона їй сказала:

«Яка ж дурна твоя мета!

Свого життя ти не пізнала

Любов твоя зовсім не та!

Усі ми рівні: чорні й білі,

І жити треба з почуттям, 

Ти покажи себе на ділі, 

І віднайди свій сенс буття.»

Зоя Пантелейчук, читачка бібліотеки


 

Немає коментарів:

Дописати коментар