"Леонід Талалай був прекрасною людиною і талановитим поетом. Він був товариським, добрим, приязним і завжди посміхався. Леонід постійно жартував і любив декламувати свої вірші. Серед письменників він мав багато друзів, які можуть сказати про нього лише добрі слова», - згадує Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменників.
Тиша в саду. Відерце.
Яблука. Сонця плями.
І спокій такий на серці,
Немов посміхнулась мама.
Леонід Талалай народився 11 листопада 1941 року в селі Савинці Харківської області в родині колгоспників. Вірші почав писати у 5 класі, з 15 років друкувався у горлівській міській газеті "Кочегарка". Служив у ракетних військах, де отримав велику дозу опромінення. Як згадувала його дружина: «Лікарі навіть діагнозу поставити не могли. Готувався до найгіршого. Це видно і з його поезії того часу. Але поступово, працюючи над собою, одужав". Після армії підробляв у колгоспах Харківщини і Полтавщини - влітку будував корівники і свинарники, а взимку займався творчістю.
До Києва Талалай переїхав 1976 року. Видав 17 поетичних книг. За збірку "Вибране" був удостоєний Державної премії України ім. Шевченка.
Бігло літо по воді
І летіло в тихім небі,
Залишаючи в гнізді
Тільки спогади про себе.
«Леонід Талалай прожив щасливе життя. Він жив як справжній поет: любив подорожувати, рибалити, ніколи не ставив гроші на перше місце. Статки мав малі. Казав: "За все треба платити. За свою свободу плачу нестатками". Останні роки йому допомагали друзі. Від грошей не відмовлявся. Казав: "Спасибі. Відтанцюю", - розповідав Михайло Слабошпицький.
А що залишиться на потім,
Якщо вогонь дотліє?
Ти скажеш: «Тільки попіл…»
А я скажу : «Надія…»
"В останні роки його поезії стали брутальними і страшно гіркими, як саме життя. Його остання добірка в "Літературній Україні" вийшла потойбічною. Здавалося, що він у тих віршах прощався. Всі, хто їх читав, говорили про якесь погане передчуття".
Отак би йти і йти за плугом,
іти, зникаючи за пругом,
іти, не думаючи гірко,
що вже позаду світлий день,
і не помітити, як зірка
в глибоку борозну впаде.
Твори глибокого лірика з ясним і філософськи проникливим поглядом на життя чекають на вас в бібліотеці-філії № 5.
Немає коментарів:
Дописати коментар