Нещодавно члени моєї команди побували на прем`єрі в театрі «На Павленках», що працює при ЦКД. Ми подивилися трагедію в п`яти діях Г. Лессінга під назвою «Емілія Галотті» (1772 р.).Вистава тривала 2,5 години. Весь акторський склад грав на повну силу, не зважаючи на постійні сигнали «Повітряна тривога». Складна вистава, не всі глядачі витримали напругу. А хто додивився до кінця, ті схвальними відгуками, гучними оплесками привітали акторів . Було багато квітів…
Автор цієї вистави видатний німецький просвітник Готхольд Ефраїм Лессінг (1729–1781 рр.) був відомий не лише завдяки своїм літературним та філософським публікаціям, але і активною діяльністю на посаді головного бібліотекаря герцогської бібліотеки у Вольфенбюттелі. Хочу вказати на перегукування морально-філософських роздумів цього німецького просвітника з думками одного його українського сучасника. Г. Е. Лессінг всього на сім років був молодший за українського філософа та просвітника Г. С. Сковороду . Звичайно, тематика їх робіт відбивала тогочасну специфіку відповідних літературних та філософських тенденцій у своїх країнах – у Німеччині та в Україні. Однак в одному напрямку між українським та німецьким філософами були спільні риси – у жанрі байки. І Григорій Сковорода у своїх «Байках Харківських», і Г. Е. Лессінг у своїх «Байках» репрезентували просвітницькі моральні настанови не лише для українців чи німців, але й для всього людства.
Творчість Г. Е. Лессінга поклала початок німецькій класичній літературі, у тому числі просвітницькому театру. Пошуки митцем нової проблематики і способів зображення дійсності в літературі були доволі тривалими. Вони розпочалися зі знайомства Г. Е. Лессінга із трупою Кароліни Нейбер, для мандрівного театру якої майбутній драматург написав свої перші комедії. Г. Е. Лессінг усвідомлював, що літературне життя Німеччини потребувало не тільки нових естетичних ідей, але й нових естетичних норм. Як літературний і театральний критик він спростовував усталені авторитети та унормованість класицистичних правил у мистецтві. Об’єктом зображення в літературі, вважав Г. Е. Лессінг, повинна стати, в першу чергу, реальна дійсність у всій своїй повноті, складності й суперечливості. І засоби художнього втілення життя на сцені мають бути відповідними. Естетика нового театру Г. Е. Лессінга мала велике значення для формування суспільної свідомості людини із третього стану. Драматург намагається знайти такий жанр для втілення своїх ідей, який би не потребував спеціальних роз’яснень і коментарів, а безпосередньо впливав на людську душу. Таким жанром для Г. Е. Лессінга стала міщанська трагедія. Драматург утілює в трагедії значущі моральні проблеми, робить її рупором просвітницьких ідей. Його твори мають потужний виховний потенціал, який визначається правдивістю виведених на сцені. Найбільш яскраво погляди Г. Е. Лессінга знайшли відбиток у трагедії «Емілія Галотті» (1772), у якій змальовано свавілля верхівки тогочасної Німеччини. Хоча дію п’єси через цензурні обмеження автор переносить в Італію, глядач упізнає ту задушливу атмосферу, що панувала в Німеччині XVIII ст. Соціальний зміст п’єси визначає критика абсолютизму та засудження насилля з боку представників двору. Автор закликає громадян не бути покірними перед насильством, несправедливістю, приниженням, боротися за свої почуття, проявляти мужність навіть у ситуації приреченості. Такими є головні герої п’єси – Емілія Галотті та її батько Одоардо. Сюжет трагедії Г. Е. Лессінг запозичив з античного твору «Віргінія», в основу якого покладено легенду про Аппія та Віргінію. Патрицій Аппій хотів заволодіти прихильністю плебейки Віргінії. Щоб дочка не стала наложницею Аппія, батько Віргінії вбиває її на очах у народу. Цей вчинок став поштовхом до повстання плебеїв, унаслідок чого владу патриціїв було знищено. Г. Е. Лессінг переносить сюжет античної трагедії у сучасне йому суспільство, показуючи тим самим, що насильство держави та верхівки над особистістю панує й до сьогодні. Місце дії і час — містечко Гвасталла на півночі Італії у XVII ст. Лессінг працював над сюжетом трагедії п`ятнадцять років. Ідея твору: засудження княжого деспотизму, феодальної сваволі; возвеличення героїзму, високої моральності, великої громадянської мужності та честі. На відміну від античного джерела, у якому вбивство батьком своєї дочки призводить до повстання і повалення влади тиранів, «Емілія Галотті» має іншу кінцівку. Одоардо після вбивства дочки віддається до рук правосуддя, а принц Хетторе Гонзага та його підданий Марінеллі так і залишаються непокараними. Жорстокість продожується і під час цієї війни, тому твір Г. Е. Лессінга звучить так сучасно в Полтаві. Режисер постановки Галина Чернявська намагалася пробудити в кожному глядачеві високу моральність, вважаючи, що лише з усвідомленням своєї життєвої позиції суспільство зміниться на краще. Дякуємо керівництву ЦКД за те, що члени моєї команди змогли побувати на прем`єрі вистави «Емілія Галотті».
Оксана Кравченко, член НСЖУ та МСПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар