Знищені храми Полтави

Зараз вулиці обласного центру прикрашає багато церковних споруд. 

Але багато архітектурних пам’яток були зруйновані.

Тож,  давайте зануримося у полтавську минувшину – храми, які бачили наші предки і про які можемо дізнатися і ми.

Перша дерев’яна церква на честь Воскресіння Господнього була споруджена у ІІ половині XVII століття. Відомо, що вона знаходилася у межах Полтавської фортеці на базарній площі. Споруда була триверха, тридільна.

У 1773-1775 роках на місці Воскресенської  церкви була споруджена нова – мурована. Зводилася вона за ініціативи та коштом бунчукового товариша Полтавського полку Павла Руденка. Павло Якович – полковник, надвірний радник, ще відомий як благодійник.

На той час Воскресенська церква була однією з головних домінант міста завдяки вигідному розташуванню і виразному силуету. Храм був дев’ятикамерний, чотиристопний, із заокругленими зовнішніми кутами в стилі пізнього бароко. Усі фасади мали однакову насиченість декоративними деталями і завершувалися напівкруглими фронтонами. Церква мала три вівтарі: головний – на честь Воскресіння Христового і два бокових – в ім’я Святого Сампсонія Прочанолюбця та Василія Великого. У північній бані храму на початку XIX століття облаштували муровану дзвіницю. Дещо пізніше територію церкви оточено цегляною огорожею із кованими решітками. У 1776 році церкву було передано із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час вона мала лише одного дяка та вісім церковнослужителів. До парафії входило 104 двори та 50 бездвірних хат.

У 1902 році церква володіла 200 квадратними сажнями церковної садибної землі. Парафіян було 168 чоловік жіночої статі та 177 – чоловічої. При церкві діяла бібліотека, вона мала муровану сторожку. У 1936 році і церкву, і дзвіницю було зруйновано. На її місці у 1979 році зведено будівлю Полтавського музичного училища. Нині Полтавський фаховий коледж мистецтв імені Миколи Лисенка.

У нашому місті проживали не тільки християни, а й католики.

 Для своїх богослужінь римо-католицька громада Полтави з 1843 року орендувала приміщення. Для цього обрали колишній будинок училища садівництва, що розташувався на території інституту шляхетних панянок.

Уже на початку 50-х років ХІХ століття вірян - католиків у Полтаві  побільшало, тому орендоване приміщення стало замалим. 

У 1852 році на розі вулиць Стрітенської та Мало-Садової (нині Короленко) вмурували наріжний камінь у фундамент  майбутнього римо-католицького костелу у Полтаві. Його будівництво ініціювала родина Ламбертів - вихідців із Франції, які втекли з Батьківщини під час Великої французької революції 1793 року. Граф Яків Осипович Ламберт звернувся до архітектора Луки Семко-Савойського, який і розробив проєкт . Будівництво передбачало форму класичної римської базиліки. 27 вересня 1852 року розпочали будівництво храму. На це витратили сім років. Усередині костелу було два поверхи. На нижньому розташувалися лави, де молилися віряни, а на верхньому був хор, там грали на органі. Загальна висота будівлі становила 14 метрів. На даху встановили хрест на земній кулі. А ззовні замість вікна-троянди з’явився напис «Слава  во вишніх Богу», на фасаді розмістили рельєфний трикутник з оком, так зване «Всевидяче око».  Освятили костел 12 липня 1859 року . Гроші на створення костелу дали ініціатори та віряни. Римо-католицький костел на вулиці Стрітенській у Полтаві проіснував більше 80 років. 

У 1936 році влада припинила роботу костелу, а через рік храм зруйнували.

Зараз тут розташований Полтавський базовий фаховий медичний коледж.

Церква на честь Преображення  Господнього в місті Полтава збудована 1859-1870 роках на пересіченні вулиці Новопоштамтської (нині Чорновола), розділивши її на два відрізки з вулицею Всіхсвятською (нині Героїв Чорнобильців). Збудована церква на місці сучасного Центрального ринку. Це був величний храм у стилі історизму. Він зводився  впродовж 11років на жвавому торгівельному  майдані. Будівництво велося завдяки спільним зусиллям купецтва та ремісників різних професій, які жертвували кошти на будівництво. Це – купці Панасенко та Андрієвич, титулярний радник М. Данчич та колезький радник П. Трегубов. Церква була мурована, п’ятибанна, з прибудованою до західного притвору триярусною дзвіницею. Над кожною дільницею за допомогою парусів було встановлено світлові барабани, аркові вікна яких орієнтувалися на сторони світу. Усі вони, разом із дзвіницею, мали наметову покрівлю. У 1897 році церква перетворена на три вівтарну – були об- лаштовані бокові вівтарі  в ім’я Св. Апостола Андрія  Первозванного та пророка Осії. Мала церковну сторожку, яка знаходилася внизу під церковним притвором. При церкві відкрили парафіяльну школу та бібліотеку. Вони знаходилися у церковному будинку на вулиці Тупій (тепер провулок Тупий). Після руйнування Успенського собору Преображенська церква виконувала функцію головного собору міста. В ній зберігалася чудотворна Горбанівська ікона Богородиці. У середині 1930-х років дзвіницю та бічні бані було розібрано. Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації 1942 року. Після Другої Світової війни для релігійних відправ використовували приміщення старої церкви.  А у 1962 році її підірвали та розібрали на цеглу під приводом реконструкції території Центрального ринку.

На місці, де стояв храм, на перетині вулиць Героїв Чорнобильців та Чорновола, знаходиться одна з торгових споруд. Тут не зведено капітальних будівель, територію заасфальтовано.

Втрачені церкви Полтави – це переважно унікальні пам’ятки, які призвели до непоправної втрати архітектурної спадщини і мали велику історичну та естетичну цінність.

Частину релігійних споруд нашого міста сучасні жителі можуть побачити лише на фотокартках та почитати про них у краєзнавчій літературі бібліотеки-філії №5.